«Лауреат Нобельської премії» — всеукраїнський фестиваль гумору, який відбувається з 2003 року в селі Нобель Зарічненського району Рівненської області (від 2005 — щорічно[1]).
Засновником фестивалю («хрещеним батьком») був доктор філологічних наук, письменник і літературознавець Григорій Штонь. Побувавши в цих краях на відпочинку, він був зачарований їх красою: велике, надзвичайно чисте озеро («казкове», за визначенням тутешнього уродженця, білоруського поета Сергія Граховського) басейну Прип’яті, а в нього вдається півострів, на якому й розташоване село, причому городи всіх садиб виходять просто на берег, а півострів в деяких місцях завширшки лише метрів сімсот. Але ще більше вразила пана Штоня назва села: Нобель! (До речі, озеро зветься так само і є найбільшою природною водоймою Рівненської області: площа — 499 гектарів, максимальна глибина — 27 метрів.) Він звернувся до Рівненської обласної адміністрації й запропонував: «А давайте втремо носа шведам! І заснуємо в Україні свою — Нобельську премію та щороку вручатимемо її найкращим гумористам. Бо, мовляв, поки хтось із наших земляків дочекається Нобелівської премії, то й друге тисячоліття спливе!»
— Григорій Штонь
Засновниками Нобельської премії є Нобельська сільська Рада Зарічненського району, Зарічненська районна державна адміністрація, районна рада, Рівненська організація Національної спілки письменників України, Управління культури Рівненської облдержадміністрації. Співзасновниками і спонсорами можуть виступати юридичні та фізичні особи. Творчий директор фестивалю — письменник-гуморист із села Зарічного Роман Демчук.
Перший фестиваль відбувся наприкінці серпня 2003 року; були відзначені переможці у чотирьох номінаціях: «Найкраще сатирично-гумористичне видання (книга) України XXI століття», «Майстер художнього слова», «Пісенне мистецтво», «Оригінальний жанр». Згодом додалася ще п’ята: «Сатирично-гумористичний малюнок».
Сцена, на якій відбуваються виступи та з якої оголошують лауреатів, розташована просто неба й прикрашена очеретом. Гумористичний фестиваль має, природно, й свої дотепні ритуали. Так, грошова винагорода (500 гривень за перше місце, по 250 — за два других) вручається дрібними грошима (п’ятдесятикопійчаними монетами) у мішку. Крім грошової винагороди вручається спеціальний диплом та пам’ятна медаль, які не можуть бути продані, подаровані, а при втраті не поновлюються. На медалі зображений тлустий сом — найкраща здобич місцевих рибалок. Але нагородження може відбутися лише за умови виконання лауреатом так званих «Гарантованих обов’язків». Так, він має замочити медаль у кухлі горілки, вина, пива, води газованої чи без газу з озера Нобель, вихилити цей кухоль до дна, промовляючи: «Щоб не заіржавіла!» Після цього лауреат має забожитися, гамселячи себе п’ястуком у груди, що більше ніколи не буде претендувати на лауреатство (вдруге цю премію можна отримати хіба що посмертно[2]). Нарешті він відповідає на жартівливі питання ведучого та виконує який-небудь твір «на підтвердження, що звання лауреата Нобельської премії не куплене, а чесно зароблене».
Нещодавно з’явилися ще одна традиція: на дереві край сцени підвішуються листки з побажаннями фестивалю від почесних гостей.