Кражяйська різанина (лит. Kražių skerdynės; рос. Крожская резня) — напад полку донських козаків 22 листопада 1893 року на місцевих литовців, які протестували проти закриття Бенедиктинського монастиря і руйнування костьолу в Кражяї.
В результаті нападу дев'ять людей загинули і 54 отримали поранення[1]. Щонайменше 24 жінки були зґвалтовані, а 16 чоловіків побиті нагайками. За бунт і непокору розпорядженням поліції було віддано під суд 71 особу. Подія стала одним із чинників початку литовського національного пробудження.[2]
Перебіг подій
В рамках ширших заходів з русифікації, російський імперський уряд задумав закрити жіночий Бенедиктинський монастир в Кражяї. Місцеві мешканці прохали не закривати костьол, а перетворити його на церковноприходську школу. Попри це у червні 1893 року Олександр III наказав закрити і зруйнувати монастир. Місцеві мешканці розпочали постійне чергування всередині церкви, охороняючи її від представників духовенства, які намагалися виконати наказ.
21 листопада 1893 року Ковенський губернатор Ніколай Клінгенберг[ru] особисто прибув до містечка проконтролювати закриття монастиря. Литовці вдало протистояли 70 жандармам, що приїхали разом з Клінгенбергом. Тому наступного ранку, для придушення акції непокори, росіяни підтягнули з Варняя 300 козаків 3-го Донського козацького полку 3-ї кавалерійської дивізії 3-го армійського корпусу російської імператорської армії. їм було надано свободу грабувати та жорстоко поводитись із захисниками релігійної споруди. В результаті різанини, за офіційними даними, дев'ять людей загинули і 54 отримали поранення[1]. Щонайменше 24 жінки були зґвалтовані, а 16 чоловіків побиті нагайками. За бунт і непокору розпорядженням поліції було віддано під суд 71 особу, але жорстокість козаків викликала громадський резонанс і люди отримали прощення від царя.[2]
Жорстока поведінка влади викликала резонанс у Світі, ноту протесту до Росії направив Ватикан. Внаслідок великого резонансу вже інший цар, Микола II, багатьом засудженим замінив каторгу на в'язницю, скасував наказ зруйнувати храм, який був просто закритий.[1]
-
Інтер'єр церкви Непорочного Зачаття до різанини
-
Інтер'єр церкви Непорочного Зачаття після різанини
-
Колаж із портретів захисників церкви
-
Меморіальний барельєф на тему різанини в Кражяї
Примітки
Посилання
- А.Бумблаускас, А.Ейдинтас, А.Кулакаускас, М.Тамошайтис. Історія Литви кожному. — К.: «Балтія-Друк», 2018. — с. 200.