Кравченко Олексій Євгенович

Кравченко Олексій Євгенович
рос. Алексей Евгеньевич Кравченко
Ім'я при народженні	рос. Алексей Евгеньевич Кравченко
Народився	10 жовтня 1969(1969-10-10) (55 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Знання мов	російська
Роки активності	1985 — тепер. час
У шлюбі з	Nadezhda Borisova^d
Нагороди
IMDb	ID 0470385

Олексій Євгенович Кравченко (нар. 10 жовтня 1969, Москва) — радянський та російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (2020); лауреат Державної премії Російської Федерації (2003). Внесений до «чистилища» бази «Миротворець»^[1]. Занесений до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України^[2].

Життєпис

Народився 10 жовтня 1969 року в Москві в районі Москворіччя^[3].

З дитинства захоплювався грою на гітарі, займався у джазовій студії. Після восьмого класу кинув школу і вступив на курси фрезерувальників, потім працював верстатником на заводі^[3].

У 13-річному віці пройшов відбір на головну роль у картину Елема Клімова "Йди та дивись ". За спогадами актора, зйомки тривали дев'ять місяців, п'ять чи шість з яких він прожив один, оскільки режисер заборонив матері відвідувати його^[3]. Для зйомок був потрібен худий підліток, тому Кравченко постійно сидів на жорсткій дієті. Творці фільму були удостоєні в 1987 році Державної премії СРСР, проте Олексія не було включено до списку лауреатів через неповноліття. Його гонорар за фільм становив 3200 рублів.

Після закінчення ПТУ № 12 три роки відслужив у ВМФ.

В 1991 році вступив, а в 1995 році закінчив Театральне училище імені Б. В. Щукіна (курс Алли Казанської). З 1994 до 2001 року служив актором театру імені Є. Г. Вахтангова.

У 1995 році знявся в кліпі «Діма, помахай рукою мамі» (за мотивами одного з епізодів серії «Російський проєкт» 1995 року, що став одним із найвідоміших зразків соціальної реклами).

У 2007 році був прийнятий до трупи Московського художнього театру.

Крім іншого, є творцем та керівником групи «Гуарана». Музика у виконанні «Гуарани» звучала в серіалі «Російський спецназ»^[4].

З 2 вересня 2016 року — ведучий шоу «Екстрасенси проти детективів» на телеканалі « НТВ»^[5]. Знявся у відеокліпі гурту «Любовні історії» на пісню «Скажи, зачем?».

Особисте життя

З січня 1990 року був одружений з Алісою Кравченко, від якої у нього двоє синів: Олексій та Матвій. 2006 року вони розлучилися.

Потім одружився з акторкою Надією Борисовою (нар. 1979) — донькою актора Лева Борисова. Ксенію, доньку Надії від першого шлюбу, удочерив.

Визнання та нагороди

• Лауреат молодіжної премії " Тріумф " (2001)
• Державна премія Російської Федерації в галузі літератури та мистецтва за роль у фільмі «Зірка» (2003)^[6]
• Премія « Чайка» (2007, у номінації «Синхронне плавання» спільно зі своїми партнерами з вистави за спектакль «Людина-подушка»)
• Заслужений артист Російської Федерації (20 серпня 2007 року) — за заслуги в галузі мистецтва^[7]
• Народний артист Російської Федерації (30 березня 2020 року) — за визначні заслуги в галузі мистецтва^[8]
• Медаль ордену «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ступеня (18 травня 2022 року) — за визначний внесок у розвиток вітчизняної культури та активну громадянську позицію^[9].

Творчість

Ролі у театрі

Театр імені Є. Вахтангова

• «Життя є сон».
• «За двома зайцями» Михайла Старицького — Степан
• « Амфітріон» — Навкрат
• « Сірано де Бержерак» — Вальвер

Московський драматичний театр ім. О. С. Пушкіна

• «Відверті полароїдні знімки». Режисер: Кирило Серебренніков — Нік

Московський художній театр імені А. П. Чехова

• 2005 — «Панове Головлєви» Михайла Салтикова-Щедріна. Режисер: Кирило Серебренніков — Павло Головльов
• 2004 — « Міщани» Максима Горького. Режисер: Кирило Серебренніков — Ніл
• 2007 — «Людина-Подушка» Мартіна Мак-Дона. Режисер: Кирило Серебренніков — Михайло
• 2009 — « Тригрошова опера» Бертольта Брехта. Режисер: Кирило Серебренніков — Браун
• 2012 — «Зойкіна квартира» Михайла Булгакова. Режисер: Кирило Серебренніков — Борис Семенович Гусь-Ремонтний
• 2013 — «Казка про те, що ми можемо, а чого ні» за прозою Петра Луцика та Олексія Саморядова. Режисер: Марат Гацалов — Олег Григорович Махмудов
• 2013 — «Ідеальний чоловік. Комедія». Постановка за творами Оскара Вайлда. Режисер — Костянтин Богомолов — Роберт Тернов, міністр гумових виробів
• 2013 — « Брати Карамазови» Федора Достоєвського. Режисер: Костянтин Богомолов — Іван Карамазов
• 2015 — «Мефісто». Історія однієї кар'єри. За романом Клауса Манна. Режисер: Адольф Шапіро — Гендрік Хефген
• 2016 — «Макбет». Трагедія Вільяма Шекспіра. Режисер: Ян Клята — Макбет

Фільмографія

• 1985 — Йди та дивись — Фльора (Флоріан) Гайшун
• 1995—1996 — Російський проект — вартовий Діма / військовий у Чечні
• 1998 — Квіти від переможців — Сєрьога
• 1998 — Му-му — дворовий мужик
• 1999 — Мама — Василь Юрьєв
• 1999 — Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського — Костя, «Бугирь»
• 1999 — Рейнджер з атомної зони — Олексій Барсук
• 2000 — Різдвяна містерія — Максим
• 2000 — Фортуна — Вадим Сорокін (наречений)
• 2001 — Дві солдатики паперові (новела «Козаки-розбійники»)
• 2002 — Бригада — Ігор Леонідович Введенський, підполковник КДБ/ФСБ (4—9, 11, 13—15 серії)
• 2002 — 2002 — Російські амазонки — Русанов
• 2002 — Зірка — сержант Аніканов
• 2002 — 2003 — Спецназ — капітан Володимир В'яземський (документальний)
• 2003 — Життя одне — Костянтин
• 2004 — Брейк-Пойнт / Break Point —
• 2004 — Ключі від безодні — Казбек
• 2004 — Джек-пот для Попелюшки — Льоня Усачов
• 2004 — Летюча миша (Україна) — Генріх
• 2004 — Втратили сонце — оперативник Лукін
• 2004 — Змотує вудки — заступник начальника ВБНОН
• 2004 — Убий мене! Ну, будь ласка — Жоров
• 2005 — 9 рота — капітан Бистров «Кохраман»
• 2005 — Загибель імперії (5-та серія: «Прорив») — штабс-капітан Рисін
• 2005 — Чоловічий сезон: Оксамитова революція — Вершинін
• 2006 — Рельси щастя — мужик з списом
• 2006 — Єралаш — випуск № 198 («Упав, віджався!»)
• 2006 — Останній шукач — * 2007 — Май — Котельников
• 2007 — Дні надії (Україна) — Володимир, бізнесмен
• 2007 — Доросле життя дівчинки Поліни Суботіної — Віталій
• 2007 — Поцілунки занепалих ангелів — Володимир, брат Марини
• 2007 — Ти завжди будеш зі мною? (Росія, Україна) — Миша
• 2008 — Муха — Федор Мухін
• 2008 — Захист — Павло Степанович Морозов
• 2008 — Бумеранг —
• 2009 — Летючий загін — Павло Сергійович Кірсанов, підполковник ФСБ
• 2009 — Канікули суворого режиму — Сергій Гагарін
• 2009 — 2014 — Братани^{[10][11][12][13]} — Макар Ігнатович Крилов, майор / підполковник УБОЗу
• 2009 — Чорний баран — водій джипа
• 2010 — Ярослав. Тисячу років тому — Гаральд
• 2011 — Синдром дракона — Микола Володимирович Йолкін, син Володимира Йолкіна
• 2011 — Операція «Горгону» — Тишков
• 2011 — Круті береги — Андрій Бєляєв
• 2011 — Одкровення — незнайомець (серія № 17 «Бібліотека»)
• 2012 — Брати — Костя Старостін
• 2013 — У зоні ризику — Віктор Негода, майор ФСІН
• 2013 — Петро Лещенко. Все що було... — Сергій Ніканорович Буренін, комендант Бухареста
• 2013 — Подвійний блюз — Ігор Крутицький
• 2014 — Фейк: Бережи себе — батько
• 2014 — Я більше не боюся — Ігор Миколайович Кольцов
• 2014 — Чоловічі канікули — Юрій Попов
• 2014 — Слід тигра — Хазов, полковник
• 2016 — Медсестра —
• 2016 — Дід Мороз. Битва Магів — Корочун
• 2016 — Куркуль — Куркуль, фермер
• 2016 — Отчий берег — Макар Морозов
• 2017 — Чужа особа — Єгор Олексійович Котов, майор юстиції
• 2018 — Канцелярський щур — Михайло Іванович Авдєєв, полковник поліції, начальник РУВС
• 2018 — Купчино — Микола Васильович Табанін, дільничний уповноважений, капітан міліції
• 2019 — Розфарбований птах / Nafarbené ptáče — Гаврило
• 2019 — Лев Яшин. Воротар моєї мрії — Олексій Хомич, воротар ФК «Динамо (Москва)»
• 2019 — Горизонт — полковник
• 2019 — Незакінчений бій — Микола Трошин
• 2020 — Смертельні ілюзії — директор шоу
• 2020 — Комета Галлея — Валерій Петрович
• 2021 — Пригрів — Павло Грицай, командир проросійських озброєних угруповань у війні на сході України
• 2021 — Казки Пушкіна. Для дорослих — Салтан, вождь племені тих, хто вижив (серії «Салтан» і «Лебідь»)
• 2021 — Шугальов 3 — Калина
• 2021 — Сьома симфонія — Анатолій Іванович Серьогін, старший лейтенант НКВС
• 2022 — The Телки — Борис Борисович, батько Олени
• 2022 — Яничар — Ігнат Кречет
• 2022 — Дика — Єгор, бізнесмен
• 2022 — Найкращі в пеклі — Шіпіт, керівник

Примітки

1. Центр «Миротворець»: Кравченко Олексій Євгенович (рос.)
2. Відомий актор та співак: у Мінкульті розповіли, хто поповнив чорний список артистів рф. Слово і Діло (укр.). 25 січня 2024. Процитовано 25 січня 2024.
3. Алексей Кравченко (26 жовтня 2014). Школьная анкета. Радио «Маяк». Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
4. Кравченко Алексей Евгеньевич. Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 6 серпня 2009.
5. Алексей Кравченко стал ведущим нового телешоу «Экстрасенсы против Детективов» — Вокруг ТВ. www.vokrug.tv. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
6. Кравченко Алексей. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2009.
7. Почётное звание присвоено Указом Президента России № 1088 от 20 августа 2007 года. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 22 лютого 2022.
8. Указ Президента Российской Федерации от 30 марта 2020 года № 230 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 22 лютого 2022.
9. Указ Президента Российской Федерации от 18 мая 2022 года № 290 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
10. last26056316/ Бойовик "Братани" (ua) . www.ntv.ru. Процитовано 17 липня 2019.
11. Бойовик "Братани-2" (рос.). www.ntv.ru. Процитовано 17 липня 2019.
12. Бойовик "Братани-3" (рос.). www.ntv.ru. Процитовано 2019-07- 17.
13. Бойовик "Братани-4" (ua) . www.ntv.ru. Процитовано 17 липня 2019.

Посилання

• Інтерв'ю з Олексієм Кравченком
• Олексій Кравченко у МХТ ім. Чехова
• Олексій Кравченко: біографія, особисте життя, сім'я, дружина, діти