PROFILBARU.COM

Корнеліус Ґурлітт
Корнеліус Ґурлітт
нім. Cornelius Gurlitt
Ім'я при народженні	нім. Cornelius Gustav Gurlitt
Народився	1 січня 1850[…]; Nischwitzd, Тальвіц, Лейпциг, Саксонія
Помер	25 березня 1938[…] (88 років); Дрезден, Саксонське королівство
Поховання	Йоганнісфрідгоф, Дрезденd
Країна	Німецький Райх
Діяльність	архітектор, мистецтвознавець, викладач університету
Знання мов	німецька
Заклад	Дрезденський технічний університет
Членство	Verein für Geschichte Dresdensd, Association of German Architectsd і Königlich Sächsischer Altertumsvereind
Роки активності	1870 — 1938
Посада	таємний радник
Партія	Націонал-ліберальна партія (Німеччина)
Рід	Gurlittd
Батько	Louis Gurlittd
Родичі	Фанні Левальд
Брати, сестри	Fritz Gurlittd, Wilhelm Gurlittd і Ludwig Gurlittd
Діти	Wilibald Gurlittd, Cornelia Gurlittd і Hildebrand Gurlittd
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Корнеліус Ґустав Ґурлітт (нім. Cornelius Gustav Gurlitt; 1 січня 1850, Нішвіц — 25 березня 1938, Дрезден) — німецький історик мистецтв і архітектор, таємний радник.

Життя і творчість

Народився в сім'ї художника Луїса Ґурлітта і його дружини Єлизавети, уродженої Левальд, сестри відомої німецької феміністки і письменниці Фанні Левальд. Мати Корнеліуса була єврейкою. Хлопчик був третім з семи дітей в сім'ї. Хресним його був рідний дядько по батькові, композитор і тезка Корнеліус Ґурлітт. Ще в юності Корнеліус вирішує стати архітектором. Професійну освіту здобув у Берлінській будівельної академії, в архітектурній майстерні російського зодчого Людвіга Бонштедт, який працював тоді в Готі і — з 1868 року — у Відні, в архітектурному бюро Еміля фон Фьорстера. Потім навчався в політехнічному університеті Штутгарта, добровольцем брав участь у Франко-пруській війні 1870—1871 років, працював в архітектурних майстернях в Касселі і Дрездені. В кінці 1870-х років учений починає займатися історією мистецтва і архітектури. Він пише і публікує численні статті і брошури, присвячені архітектурі Дрездена. У 1878—1887 роках він — співробітник Музею прикладного мистецтва Дрездена. У наступні три роки виходить у світ перша з його найбільш значних творів — «Історія бароко» в 3-х томах. У 1889 році Корнеліус — приват-доцент Технічного університету в Берліні (Шарлоттенбург), потім — професор історії техніки в Технічному університеті Дрездена. Як продовжувач справи професора Ріхарда Штехе він, після смерті останнього, продовжив і завершив інвентаризацію саксонських художніх цінностей (зошити 16-41), закінчивши її в 1923 році. У 1899 році Корнеліус обіймає посаду професора, а в наступному році — консультантом першого в Дрезденському університеті кандидата на докторську ступінь Германа Мутезіуса, надалі засновника функціоналізму в архітектурі. У 1904—1905 роках він обирається ректором Технічного університету, потім — знову в 1915—1916 роках.

У 1920—1926 роках К.Ґурлітт був президентом Спілки німецьких архітекторів, одним із засновників якого він був в 1903 році. У 1922 році він стає президентом-засновником Німецької академії містобудування (Deutsche Akademie für Städtebau und Landesplanung). Рівночасно він продовжує писати праці з історії архітектури. З приходом нацистів до влади в Німеччині він — спочатку симпатизував А.Гітлеру — став розглядатися тепер державою як напівєврей. У зв'язку з цим, зі смертю вченого в 1938 році ніякі офіційні жалобні заходи не провадилися.

Корнеліус Ґурлітт представлений своїми працями в Німеччині як основоположник вивчення мистецтва бароко і також як засновник служби охорони історичних пам'яток в Саксонії. Входив до складу комісії, яка проводила в 1900 році в Дрездені перший в Німеччині «День охорони пам'яток культури».

Колекціонер творів мистецтва, що зберіг багато шедеврів живопису XX сторіччя, Корнеліус Ґурлітт (1932—2014), був онуком вченого.

Деякі твори

К.Ґурлітт — автор більш як 100 томів з історії мистецтва, був одним з найбільших фахівців в цій царині в Саксонії. Публікував статті з цієї тематики аж до глибокої старості.

Новий королівський придворний театр в Дрездені (Das neue königliche Hoftheater zu Dresden) (1878)
Архітектура Середньовіччя (Baukunst des Mittelalters) (1884)
Історія бароко, рококо і класицизму в Бельгії, Голландії, Франції та Англії (Geschichte des Barockstiles, des Rococo und des Klassicismus in Belgien, Holland, Frankreich, England) (1887—1889)
У міському господарстві: бесіди про мистецтво, художні промисли і домашніх інтер'єрах (Im Bürgerhause: Plaudereien über Kunst, Kunstgewerbe und Wohnungs-Ausstattung) (1888)
Німецькі турніри, обладунки та озброєння XVI сторіччя (Deutsche Turniere, Rüstungen und Plattner des XVI. Jahrhunderts) (1889)
Мистецтво і художник напередодні Реформації: погляд з Рудних гір (Kunst und Künstler am Vorabend der Reformation: ein Bild aus dem Erzgebirge) (1890)
Andreas Schlüter (1891)
Німецьке мистецтво XIX сторіччя. Його цілі і звершення (Die Deutsche Kunst des Neunzehnten Jahrhunderts. Ihre Ziele und Thaten) (1899)
Dresden (1900)
Церкви (Kirchen) (1906)
Konstantinopel (1908)
Підручник міського будівництва (Handbuch des Städtebaus) (1920)
Опис старовинних архітектурних і мистецьких пам'яток королівства Саксонії (Beschreibende Darstellung der älteren Bau- und Kunstdenkmäler des Königreichs Sachsen ), зошити 16 (1894) - 41 (1923)
Авґуст Сильний: княже життя за часів німецького бароко (August der Starke: Ein Fürstenleben aus der Zeit des deutschen Barock) (1924)
Архітектура Константинополя (Die Baukunst Konstantinopels) (1925)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Deutsche Nationalbibliothek Record #117591289 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б ^в ^г ^д RKDartists
d:Track:Q17299517
↑ ^а ^б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ CONOR.Sl
d:Track:Q16744133
↑ https://de.wikisource.org/wiki/Seite:50JVereinGeschichteDresden1919.djvu/75
↑ http://digital.slub-dresden.de/id31079175Z/95

Література

Hans Petzold (вид.): Cornelius Gurlitt. Lehrer und Förderer der städtebaulichen Aus- und Weiterbildung an der Technischen Hochschule Dresden . Institut für Ökologische Raumentwicklung e. V., Dresden 1997.
Jürgen Paul: Cornelius Gurlitt. Hellerau-Verlag, Dresden 2003 ISBN 3-91018479-0 .
Matthias Lienert (вид.): Cornelius Gurlitt (1850 bis 1938). Sechs Jahrzehnte Zeit- und Familiengeschichte in Briefen (= Bausteine aus dem Institut für Sächsische Geschichte und Volkskunde . Bd. 10). Thelem, Dresden 2008, ISBN 978-3-939888-37-6.