PROFILBARU.COM

Кобякове городище
Кобякове городище
	47°14′49″ пн. ш. 39°51′04″ сх. д. / 47.246944444444° пн. ш. 39.851111111111° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Ростовська область
Тип	археологічна пам'ятка
	Кобякове городище Кобякове городище (Росія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Кобякове, Кобяковське городище — археологічна пам'ятка у Ростовській області на межі Ростова-на-Дону й Аксаю. Розташоване на правому березі Дону, на захід від гирла Кобяковської балки, поблизу Аксайського автомобільного мосту через річку Дон. Перші поселення існували тут у 10-8 сторіччях до Р. Х.. Помітні археологічні знахідки датовані 1-3 сторіччями після Р. Х..

Кобякове городище включає височину над берегом Дону, що фактично є оглядовим майданчиком, з якої відкриваються дивовиди на річку Дон, лівий берег Дону, Задоння, Аксайський автомобільний міст.

Дослідження

Перша археологічна експедиція на Півдні Росії у 1824 році проводила перші роботи на городищі. За сучасності на Кобяковому городищі видимі залишки споруд та сліди розкопок.

Низький рівень антропогенного навантаження у найвищій точці городища, що примикає до Дону, сприяє збереженню та проживанню у цьому місці куріпок.

Як історико-географічний об'єкт Кобякове городище не має визначених усталених меж.

Меотське поселення Боспорської держави

Кобяково городище й Танаїс зв'язані з римської доби та Боспорської держави, що перебувало з 63 року до Р. Х. в залежності від Римської імперії. В історико-археологічній літературі говориться о поступовому переселенні кубанських племен меотів на Нижнє Подоння, що розпочалося за наказом боспорського царя. Спочатку в окрузі Танаїсу виникають Підазовское й Фортечне городища. Трохи пізніше виникає Нижньо-Гнилівське городище, а вже потім Кобяковське.

Дата заснування Ростова-на-Дону

С. Маханьков, вказує на тісні взаємозв'язки між Танаїсом та меотськими городищами за римської доби та називає їх мешканців «танаїтами». Танаїти для нього є мешканцями «стародавнього Ростова», а 23 рік по Р. Х. (як найраніша і точно зафіксована надійним епіграфічним пам'ятником дата, коли згадуються «танаїти») відправною точкою двотисячорічної історії Ростова-на-Дону. Така історична концепція хоча і є дискусійною, але заслуговує на увагу.

Резиденція половецького хана Кобяка

Існує думка, що Кобяковське городище було резиденцією половецьких ханів, та назване за іменем половецького хана Кобяка.

Полон київського князя Ігора

Прапор Аксайського району має одним з символів деталі шолома-ерихонки на згадку про київського князя Ігоря, героя «Слова о полку Ігоревім», який перебував у цій місцевості в полоні у половців.

Кобякове городище за Московського царства

Вперше словосполучення «Кобяково городище» зустрічається в листі від 7 липня 1570 року посла Івана Новосельцева до московського царя Івану Грозному. Ймовірно, біля Кобякова городища у 16-17 сторіччях був найближчий до турецьких володінь отаманський козацький стан, де розмінювалися послами й перемінювали провідників.

Фільми

«Back 3000. Річка Дон, Кобяково городище. За два з половиною години.» Рекреаційно-туристичний фільм В. В. Залеського.

Література

БСЭ, 1938 р., Том 33.
В. Гладченко, И. Капустин. Историческая справка// Аксайский район. Топографическая карта, масштаб 1:100000, Аксай. План-схема, масштаб 1:15000. Карта составлена и подготовлена к изданию ФГУП «11 ВКЧ» в 1998 году, обновлена в 2005 году.
Євграф Савельєв. Археологічні нариси Дону. (Лекції з краєзнавства). [Архівовано 5 Грудня 2018 у Wayback Machine.] Випуск ІІІ-й.
М. В. Артамонов. Середньовічні поселення на Нижньому Дону. За матеріалами Північно-Кавказької експедиції. [Архівовано 10 Листопада 2018 у Wayback Machine.] ОГИЗ, Державне соціально-економічне видавництво, Ленінградське відділення, 1935 рік.
Ю. Б. Потапова. Кобяково городище — унікальний пам'ятник археології аксайського. [Архівовано 18 Жовтня 2018 у Wayback Machine.]
С. Маханьков. В 2023 році Ростов має право відзначати свій двотисячний день народження!//Вечірній Ростов. 2012. 27 січня. С4.
Спасем Ливенцовскую крепость. Судьба Ливенцовки [О Кобяковом городище см. в абзаце 6] http://annales.info/livenc/livenc.htm [Архівовано 18 Квітня 2021 у Wayback Machine.]