Кирич Едуард Ілліч

Едуард Ілліч Кирич
Дата народження	2 червня 1942(1942-06-02) (82 роки)
Місце народження	Омськ, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Українська академія друкарства
Професія	художник, аніматор, сценарист
Напрям	анімація
Членство	Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка художників України
Нагороди
IMDb	ID 3006302
Кирич Едуард Ілліч у Вікісховищі

Едуард Ілліч Кирич (нар. 2 червня 1942, Омськ, РРФСР, СРСР) — радянський і український художник-постановник, сценарист і художник-постановник Української кіностудії анімаційних фільмів. Член Національної спілки художників України (1970), член Національної спілки кінематографістів України (1974). Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1988). Заслужений художник України (02.11.1993). Народний художник України (2004).

Біографія

Народився 2 червня 1942 року в евакуації в Омську, але дитинство провів у Львові, родина повернулась в Україну у 1944 році.

Освіта:

1970 рік — Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова, художник книги, графік, ілюстратор.

У 1961 році закінчив республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка у Києві, клас живопису.

У 1962-1964 рр. — навчався у Національній консерваторії ім. П.І. Чайковського, клас Зої Гайдай.

З 1962 року — художник-постановник Української кіностудії анімаційних фільмів «Київнаукфільм»/ «Укранімафільм». Створив образи козаків Тура, Ока та Грая.

Зовнішні відеофайли
	Едуард Кирич – легендарний український художник-аніматор, постановник «Як козаки...» та «Енеїда». на YouTube // 2023 рік

Фільмографія

• «Як козаки куліш варили» (1967, асистент)
• «Івасик-Телесик» (1968, ляльки і декорації— у співавт.)

Художник-постановник

• «Чому у півня короткі штанці» (1966)
• «Людина, що вміла літати» (1968)
• «Пригоди козака Енея» (1969)
• «Як козаки у футбол грали» (1970)
• «Сказання про Ігорів похід»
• «Як козаки наречених визволяли» (1973, II премія «Срібний сестерцій» VI Міжнародного кінофестивалю, Ніон, Швейцарія, 1973)
• «У світі пернатих» (1974)
• «Що на що схоже» (1974)
• «Як козаки сіль купували» (1975)
• «Як чоловіки жінок провчили» (1975)
• «Пригоди капітана Врунгеля)» (1976—1979, у співавт.)
• «Найголовніший горобець» (1977)
• «Як козаки олімпійцями стали» (1978, співавтор сценарію, Бронзова медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів. Ленінград, 1978)
• «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)
• «Нещаслива зірка» (1981)
• «Послуга» (1983)
• «Старий і півень» (1984)
• «Дівчинка та зайці» (1985)
• «Батькова наука» (1986)
• «Кам'яна доба» (1987)
• «Ми — жінки. Найгарніша» (1988)
• «Енеїда» (1991)
• «Як козаки у хокей грали» (1995)
• «Гора самоцвітів»: «Лис і дрізд» (2005)
• «Лис Микита» (2007, мультсеріал)
• «Пригоди Котигорошка та його друзів» (2013, мультсеріал)
• та інші...

Сценарист

• «Як козаки олімпійцями стали» (1978, Бронзова медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів. Ленінград, 1978)
• «Батькова наука» (1986)
• «З життя олівців» (1988, у співавт.)
• «Кам'яні історії» (1991)
• «Бобе Майсес» (1993, у співавторстві із Оленою Касавіною)
• «Як козаки у хокей грали» (1995)
• «Ходить Гарбуз по городу...» (1997)
• «Лис Микита» (2007, мультсеріал — ідея)
• «Літа мої...» (за мотивами творів Марії Приймаченко, художник постановник і співавтор сценарію, 2008-2013)
• «Козаки. Футбол» (2016, український анімаційний телесеріал — ідея)

Нагороди, премії, відзнаки

• 2-га премія «Срібний сестерцій» IV Міжнародного кінофестивалю в м. Ньйон, Швейцарія, 1973 р. — за фільм «Як козаки наречених визволяли»
• Бронзова медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивных фільмів, Ленінград, 1978 р. — за фільм «Як козаки олімпійцями стали»
• Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1988): „За кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва“ — за цикл мультфільмів «Козаки» про пригоди запорізьких козаків (спільно з режисером Володимиром Дахном і кінооператором Анатолієм Гавриловим)
• Заслужений художник України (02.11.1993)^[1]
• Народний художник України (2004)^[2]

Примітки

1. Указ Президента України від 02.11.1993 № 506/93 „Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва“
2. Указ Президента України №1064/2004 Про нагородження з нагоди Дня українського кіно

Джерела

• Комітет з Національної премії України ім. Тараса Шевченка: Кирич Едуард Ілліч
• Г. П. Герасимова. Кирич (Кірич) Едуард Ілліч [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 300. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• В. М. Гончаров. Кирич Едуард Ілліч [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Кірич Едуард Ілліч // Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — С. 266—267. — ISBN 978-966-7575-81-6..

Посилання

• Фільмографія на animator.ru
• Біографія Едуарда Кирича
• Книги з ілюстраціями Едуарда Кирича на сайті Читанка [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Художник Едуард Кірич розповідає про «Енеїду» [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] // bbc.com
• Інтерв'ю з художником Едуардом Кіричем (публікація на youtube.com за 9 квітня 2022) відео
• Валерія Чепурко: «Художник Едуард Кирич: „Коли ми робили козаків, ми не знали, де у нас справжні вороги“» (kp.ua, 9 червня 2022)