Після 1920 року Міллер зацікавився технікою старих майстрів, – підмальовки і лесування, – які використовував для змалювання сучасних сцен. Він особливо відомий завдяки численним картинам із зображенням жінок, які роблять покупки в універмагах.[5] Історик мистецтва М. Сью Кендалл каже: «У своїх класичних позах і формалізованих композиціях покупчині Міллера в капелюхах-клошах і кольє набувають овальних та колоноподібних форм; це дослідження геометризованих об’ємів у просторі, які намагаються зайняти одну неглибоку картинну площину».[5] Впродовж своєї кар’єри Міллер був гравером, створив багато офортів, деякі з яких відтворюють його мальовані композиції. Одна з його робіт брала участь у мистецькому конкурсі на літніх Олімпійських іграх 1936 року.[6]
Хоча Міллер використовував традиційні методи і вороже ставився до художнього модернізму, він вважав, що хороше мистецтво за своєю природою завжди є радикальним.[7] Він був соціалістом і прагнув, щоб його роботи мали політичний вимір.[7]
На момент смерті в Нью-Йорку 1952 року репутація Міллера була в затьмаренні, проте його роботи знову відкрили в 1970-х роках.[5]
Учні
Міллер викладав у Лізі студентів-художників з 1911 до 1951 року.[5] Серед його учнів були: Пеґґі Бекон, Джордж Беллоуз, Ізабель Бішоп, Арнольд Бланш, Патрік Генрі Брюс, Мінна Сітрон, Джон Маккрейді, Тельма Кадліпп, Горацій Дей, Дороті Ітон, Арнольд Фрідман, Ллойд Ґудріч, Джозефіна Гоппер, Роквелл Кент, Ясуо Кунійоші,[8] Емма Фордайс Макрей, Едвард Міддлтон Маніголт, Реджинальд Марш, Джордж Л. К. Морріс, [9] Волтер Тенді Мерч, Луїза Емерсон Роннебек, Джордж Тукер, Рассел Райт, Альберт Пелс, Вільям К. Палмер, Моллі Люс[10] і Гелен Вінслоу Дюркі .
Публічні колекції
Колекції, де можна знайти роботи Кеннета Міллера:[11]
↑ абScott, William B., and Peter M. Rutkoff (1999). New York Modern: the Arts and the City. Baltimore: Johns Hopkins University Press. p. 116. ISBN 0801859980.
↑Tatham, David (2006). Drawn to Stone: The Early Lithographs of Yasuo Kuniyoshi. North American prints, 1913-1947: an examination at century's end. Syracuse University Press. с. 100.