A310-204 компанії Thai Airways International
У п'ятницю 11 грудня 1998 року в околицях Сураттхані зазнав катастрофи Airbus A310-204 компанії Thai Airways International, при цьому загинула 101 особа. За масштабами ця авіаційна катастрофа посідає друге місце серед тих, що сталися в Таїланді та в історії тайської авіації[1].
Airbus A310-204 під заводським номером 415 свій перший політ виконав 3 березня 1986 року і на період випробувань мав бортовий номер F-WWBI. 29 квітня був куплений компанією Thai Airways International і отримав бортовий номер HS-TIA[2]. На момент катастрофи авіалайнер мав близько 23 тисяч льотних годин[3].
Літак виконував внутрішній рейс TG 261 з Бангкока до Сураттхані й о 17:40 вилетів з аеропорту Донмианг. На його борту перебували 14 членів екіпажу і 132 пасажири, включаючи 26 туристів[4] з інших країн. Політ мав тривати 1 годину 55 хвилин[1].
У Сураттхані тоді вже було темно, до того ж йшов сильний зливовий дощ. Пілот двічі намагався виконати посадку в аеропорту Сураттхані, але обидва рази переривав захід. Незважаючи на це, пілот зробив третю спробу. Але під час цієї спроби лайнер знизився нижче глісади і о 19:10 (за іншими даними — 18:45) врізався в плантацію каучуку за 3 милі на південний захід від аеропорту і повністю зруйнувався та занурився у болотисту землю[1][5].
У розбиранні уламків взяло участь близько 500 рятувальників, яким доводилося витягувати тіла і уламки з болота й ріки. Загалом у катастрофі загинули 11 членів екіпажу, включаючи обох пілотів, і 90 пасажирів, у тому числі 14 іноземців (громадяни Австрії, Великої Британії, Німеччини, Норвегії, США (2 особи[5]), Фінляндії та Японії), тобто загалом 101 особа[4]. Серед загиблих була й сестра міністра транспорту і зв'язку Таїланду. Вижили 45 осіб (включаючи 5 дітей): 33 тайці, 3 австралійців, 3 німців, 3 японців, 2 громадян Ізраїлю та 1 британець[3].
На початок 2014 року катастрофа рейсу 261 посідає друге місце серед авіакатастроф, як тих що відбулися в Таїланді (після катастрофи австрійського Boeing 767 в районі Данчанга 1991 року, 223 загиблих), так і в історії тайської авіації (після катастрофи A310, також компанії Thai Airways, в Непалі 1992 року, 113 загиблих)[1].
За словами президента авіакомпанії Thai Airways Тамнуна Уанглі (Thamnoon Wanglee), сім'ї загиблих отримали по 100 тисяч доларів компенсації на загиблого, поранені одержали по 5550 доларів[5].
Точну причину катастрофи не вдалось встановити. Найбільш імовірною називають дезорієнтацію пілотів у складних погодних умовах[1]. Щодо питання, чи працювала система посадки аеропорту, думки розходяться. Так, одні анонімні джерела повідомили, що її розібрали за кілька місяців до події, а диспетчерам дали вказівки давати екіпажам розпливчасті відповіді на питання про її роботу. Інші джерела у відповідь заявили, що система працювала справно. Також точно не визначено, чому пілот не пішов на запасний аеродром після двох невдалих спроб[5].
Варто зазначити, що в червні того ж 1998 року авіакомпанія почала поступово відмовлятися від використання іноземних пілотів на користь тайських, при цьому, зі слів віце-президента компанії Чамлунга Пумпенга (Chamlong Poompuang), пілотів навчали діяти дуже обережно. Разом з тим Чамлунг Пумпенг визнав, що у зв'язку з кризою в країні компанія вживала заходів щодо економії палива, але це не повинно було суперечити безпеці. Як заявив Тамнун Уанглі: Безпека для нас є найвищим пріоритетом. Курс нашої політики і те, що сталося — дві різні речі (англ. Safety is our highest priority. What our policy is and what happened are two different things.)[5].