PROFILBARU.COM

Кармазіна Марія Степанівна
Кармазіна Марія Степанівна
Народилася	6 травня 1959 (65 років); Бишів, Макарівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	політолог, історикиня, викладачка університету
Alma mater	Київський педагогічний інститут імені Горького (1985)
Заклад	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України; ДТЕУ
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор політичних наук (1999) і кандидат історичних наук (1989)
Нагороди
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кармазіна.

Марія Степанівна Кармазіна (6 травня 1959(19590506), Бишів, Київська область) — український політолог, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України^[1].

Біографія

У 1985 році закінчила з відзнакою історичний факультет Київського педагогічного інституту. У березні 1989 року здобула ступінь кандидата історичних наук, у травні 1999 року — ступінь доктора політичних наук. З 1986 року з перервами працює в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, з 2010 року — завідувачка відділом соціально-політичної історії інституту. Одночасно з 1999 року — професор кафедри політології «Києво-Могилянської академії». У 1991—2002 роках працювала у Київському торговельно-економічний університеті, від 1999 року — професор кафедри філософії і соціальних наук.

Вивчає проблеми становлення інститутів національної державності наприкінці 20 — на початку 21 століть в умовах несталості форми правління та невизначеності сутності політичного режиму, суперечливих соціально-політичних та економічних процесів розвитку в країні приватно-корпоративного капіталізму. ^[2]^[3].

У 2002—2006 роках — член експертної комісії ВАК України. З листопад 1998 по січень 1999 року — автор та ведуча програм на українському радіо: «Українська державність: біля витоків ідеї» та програми, присвяченої Лесі Українці (2003). Член громадської організації «Українська академія політичних наук» (з 2004 року — член-кореспондент, з 2010 року — академік)^[3].

Науковий доробок

Автор понад 300 наукових праць, зокрема близько 20 монографій та брошур, з яких 7 — індивідуальні^[3]. Серед них:

Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ — початок ХХ століття). Київ: 1998.
Президентство: український варіант. Київ: 2007.
Україна: політична історія. ХХ — початок ХХІ століття. Київ: 2007 (у співавторстві).
Держава, влада та громадянське суспільство в документах політичних партій України (кінець 1980-х — перша половина 2011 р.). Київ: 2011 (у співавторстві)^[2].

Нагороди та відзнаки

Почесна грамота Президії Національної академії наук України «За багатолітню плідну наукову і педагогічну працю, вагомі творчі здобутки у дослідженні процесів національної державності та особистий внесок у розвиток вітчизняної політичної науки» (2009).
Грамота Міністерства оборони України «за високий професіоналізм» (2009).
Заслужений діяч науки і техніки України (2010).
Грамота начальника Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України «за багаторічну просвітницьку діяльність у Збройних Силах України та вагомий особистий внесок у військово-патріотичне виховання молоді» (2011).
Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2013).
Подяка Міністра оборони України «За вагомий особистий внесок у справу розвитку Збройних Сил України» (2013).
Подяка Міністерства оборони України «За зразкове виконання обов'язків, професіоналізм, старанність» (2016).
Відзнака Національної академії наук України «За наукові досягнення» (2019)^[3].