Калі́нін Миха́йло Іва́нович (нар.7 (19) листопада1875(18751119), с. Верхня Трійця[ru], Корчевский повіт[ru], Тверська губерния, Російська імперія — 3 червня1946, Москва, РРФСР, СРСР) — російський революціонер, радянський державний і партійний діяч. З 1919 року і до своєї смерті Калінін займав найвищу посаду (в різні роки іменувалася по-різному) в органах державної влади РРФСР, а потім і в СРСР. У 1919 році Лев Троцький назвав його «всеросійським старостою»[5], після 1935 року його стали називати «всесоюзним старостою» та «дядько Калінін».Член ЦК ВКП(б) (1919—1946). Кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б) (1919—1926), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1926—1946). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1919—1920, 1924—1925), кандидат в члени Оргбюро ЦК РКП(б) (1921—1924). Делегат IV, VIII—XVIII з'їздів партії. Герой Соціалістичної Праці (1944).
Біографія
Народився в селі Верхня Трійця Тверської губернії в селянській родині Івана Калиновича Калініна (1855—1907). Закінчив початкове земське училище, після чого вступив на службу лакеєм до сусіда-поміщика Дмитра Мордухай-Болтовського. У 1889 році разом з господарем переїхав у Санкт-Петербург. У 1893 році вступив учнем на Санкт-Петербурзький патронний завод, в 1895 році перейшов токарем на Путиловський завод, де брав участь в нелегальному гуртку, який увійшов у ленінський Петербурзький «Союз боротьби за визволення робітничого класу»[6].
У липні 1899 року разом з іншими членами марксистського гуртка був заарештований і після 10-місячного ув'язнення висланий в Тифліс. Там він продовжував революційну діяльність у складі центральної групи тифлиської соціал-демократичної організації, за що був знову заарештований і в березні 1901 року висланий у Ревель. Там він працював слюсарем на заводі «Вольта» і організував підпільну друкарню.
У січні 1903 року Михайла Калініна знову заарештували і відправили в петербурзьку в'язницю «Хрести». У липні 1903 роки знову висланий у Ревель.
У 1906 році одружився з Катериною Іванівною (Іоганівною) Лорберг (1882—1960), ткалею з Ревеля, жидівкою за національністю. Це був насамперед «партійний» шлюб, завдяки одруженню Калінін зміг отримувати у в'язниці партійну пресу.
У 1916 році заарештований і засуджений до заслання до Східного Сибіру, але втік із-під арешту й, перейшовши на нелегальне становище, продовжував партійну роботу в Петрограді.
У серпні 1917 року був обраний гласнимСанкт-Петербурзька міська дума[ru]. Калінін брав активну участь у підготовці й проведенні Жовтневої революції. У жовтні 1917 року кілька нарад із підготовки збройного повстання Ленін провів у квартирі Калініна на Виборзькій стороні. Після перемоги повстання, у листопаді 1917 року знову був обраний гласним Петроградської міської думи і за рішенням думи став міським головою (обіймав цю посаду до розпуску думи в серпні 1918 року. У квітні 1918 року міська управа ухвалила рішення про розпуск Петроградської міської думи. У вересні 1918 року міську думу скасовано, місцеве самоврядування перейшло у відання Рад робітничих і солдатських депутатів). З березня 1918 року, залишаючись міським головою, очолив колегію міських господарств Союзу комун Північної області і Петроградської трудової комуни.
Це товариш, за яким близько двадцяти років партійної роботи; сам він — селянин Тверської губернії, що має тісний зв'язок з селянським господарством… Робітники Петрограду зуміли переконатися, що він володіє умінням підходити до широких верств трудящих мас…[7]
Оригінальний текст (рос.)
Это товарищ, за которым около двадцати лет партийной работы; сам он — крестьянин Тверской губернии, имеющий тесную связь с крестьянским хозяйством… Петроградские рабочие сумели убедиться, что он обладает умением подходить к широким слоям трудящихся масс…
Лев Троцький у книзі «Портрети революціонерів» приписував собі ініціативу обрання Калініна головою ВЦВК:
Після смерті Свердлова Володимир Ілліч намічав спершу кандидатуру Каменєва на голову ВЦВК. Ідея «робітничо-селянського» голови була висунута мною і Володимиром Іллічем схвалена. А від мене була висунута кандидатура Калініна. Рекомендуючи ВЦИКу цю кандидатуру, я назвав майбутнього голову всеросійським старостою.[5]
Оригінальний текст (рос.)
После смерти Свердлова Владимир Ильич намечал сперва кандидатуру Каменева в председатели ВЦИКа. Идея «рабоче-крестьянского» председателя была выдвинута мною и Владимиром Ильичем одобрена. Мною же была выдвинута кандидатура Калинина. Рекомендуя ВЦИКу эту кандидатуру, я назвал будущего председателя всероссийским старостой.
Михайло Калінін серед делегатів VIII з'їзду РКП(б), 18 лютого 1919 року
Рішення про його обрання прийняв пленум ЦК РКП(б) 25 березня 1919 року («за» проголосували 7, проти 4, утрималися 2), на цю посаду пленум обговорював кандидатури Фелікса Дзержинського, Олександра Бєлобородова, Миколи Крестинского та інших. За дорученням ЦК Лев Каменєв, призначений головою фракції, провів Калініна спочатку до складу ЦВК, а потім і на Голову[8].
Під час Громадянської війни вів пропагандистську роботу, виїжджаючи в райони бойових дій, де виступав як оратор-пропагандист у частинах Червоної армії і перед місцевим населенням. У 1919 році, після розгрому армії Миколи Юденича, виступав у революційному Кронштадті з привітаннями і вдячністю морякам і гарнізону.
1 березня1921 року, безпосередньо напередодні Кронштадтського повстання, без охорони, в супроводі дружини, прибув до фортеці з метою схилення до припинення заворушень. На багатолюдному мітингу на Якірній площі був зустрінутий оплесками. Однак, коли Калінін спробував агітувати, матроси зірвали його виступ, після чого він безперешкодно покинув Кронштадт.
19 березня1946 року на I сесії Верховної Ради СРСР 2-го скликання був звільнений за станом здоров'я від обов'язків Голови Президії Верховної Ради СРСР і обрано членом Президії Верховної Ради СРСР.
Неодноразово відвідував Україну: у червні 1919, березні, травні-червні, серпні-жовтні 1920 року — з агітаційною метою на чолі агітпоїзду «Жовтнева революція», зокрема побував у Кременчуці та Умані. У лютому 1922 року разом з головою Всеукраїнського ЦВК Григорієм Петровським був у Полтавській, Київській, Харківській, Волинській, Одеській та Миколаївській губерніях, де налагоджував збирання коштів і продовольства для голодуючого населення неврожайних регіонів РСФРР, хоча мешканці південних українських губерній теж сильно потерпали від нестачі харчів.
Калинин М. И. 15 лет Октября. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 23 с.: ил.
Калинин М. И. О государственном страховании. — М. : Финансовое изд-во НКФ СССР, тип. Финиздата, 1927. — 32 с.
Калинин М. И. О молодежи. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 27 с.: ил.
Калинин М. И. О молодежи. — М. ; Л. : Мол. гвардия, 1939. — 303 с.: портр.
Калинин М. И. О молодежи. — Горький: Горьк. обл. Изд., 1943. — 96 с.
Калинин М. И. О молодежи. — М. : Мол. гвардия, 1943. — 79 с. То же — М.: Мол. гвардия, 1944. — 93 с.
Калинин М. И. О Ленине. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 47 с.: ил.
Калинин М. И. О революционной законности. — М. : Сов. законодательство, 1934. — 27 с.: ил.
Калинин М. И. Речи на XVII съезде ВКП(б). — М. : Сов. законодательство, 1934. — 31 с.: ил.
Калинин М. И. Статьи и речи. 1919—1935. — М. : Партиздат, 1936. — 463 с.: портр.
Калинин М. И. Положение о выборах в Верховный совет Союза СССР и задачи Советов. — М. : Партиздат, 1937. — 13 с.: портр.
Калинин М. И. Статьи и речи. От VII к VIII съезду Советов СССР. — М. : Партиздат, 1937. — 299 с.: портр.
Калинин М. И. О проекте конституции РСФСР: Доклад на чрезвычайном XVII Всероссийском съезде советов 15 января 1937 г. — М. : Партиздат, 1938. — 29 с.
Калинин М. И. О международном положении: Доклад на собрании агитаторов, пропагандистов и беседчиков Ленинского района г. Москвы 26 апреля 1938 г. — М. : Полит. литература, 1938. — 32 с.
Калинин М. И. Статьи и речи. 1936—1937. — М. : Партиздат, 1938. — 176 с.: портр.
Калинин М. И. Речь на XVIII съезде ВКП(б) 16 марта 1939 г. — Л. : Госполитиздат, 1939. — 13 с.: портр.
Калинин М. И. О задачах советской интеллигенции. — М. : Госполитиздат, 1939. — 67 с.
Калинин М. И. О моральном облике нашего народа. — М. : Госполитиздат, 1947. — 47 с.
Калинин М. И. О моральном облике нашего народа. — М. : Изд. лит. на иностр. яз., 1947. — 43 с.
Калинин М. И. О коммунистическом воспитании. — М. : Политиздат, 1940. — 22 с.
Калинин М. И. О коммунистическом воспитании: Избранные речи и статьи. — М. : Мол. гвардия, 1947. — 271 с.: портр. То же — М. : Мол. гвардия, 1956. — 382 с.: портр. То же — М. : Мол. гвардия, 1958. — 463 с.: ил.
Калинин М. И. О коммунистическом воспитании и обучении: Сборник статей и речей. 1924—1945 гг. — М. ; Л. : Академия пед. наук РСФСР, 1948. — 232 с.: портр.
Калинин М. И. О воспитании и обучении: Избранные статьи и речи / [Подгот. канд. пед. наук Н. И. Болдырев]. — М. : Учпедгиз, 1957. — 344 с.: портр.
Калинин М. И. О коммунистическом воспитании и воинском долге: Сборник статей и речей. — М. : Воениздат, 1958. — 622 с.: портр. То же — М.: Воениздат, 1967.
Калинин М. И. О политической агитации. — М. : Госполитиздат, 1948. — 51 с.
Калинин М. И. Славный путь Комсомола: Сборник. — М. : Мол. гвардия, 1946. — 107 с.: портр.
Калинин М. И. Статьи и речи о коммунистическом воспитании. 1925—1945 гг. — М. : Учпедгиз, 1951. — 205 с.: портр.
Калинин М. И. Об искусстве и литературе: Статьи, речи, беседы / Подгот. текста, вступит. статья и примеч. И. Эвентова. — М. : Гослитиздат, 1957. — 300 с. : портр.
Калинин М. И. О профсоюзах. 1919—1945. — М. : Профиздат, 1958. — 397 с.: ил., портр.
Калинин М. И. О Советской Армии: Сборник статей и речей. — М. : Воениздат, 1958. — 112 с.: портр.
Калинин М. И. О корреспондентах и корреспонденциях. — М. : Политиздат, 1958.
Калинин М. И. Вопросы советского строительства. М. : Политиздат, 1958.
Калинин М. И. О социалистической законности. — М. : Известия, 1959. — 186 с.
Калинин М. И. Избранные произведения в 4-х тт. — М. : Госполитиздат, 1960.
Калинин М. И. О молодежи. Избранные речи и статьи. — М. : Молодая гвардия, 1969.
Калинин М. И. Статьи и речи (1941—1946). — М. : Политиздат, 1975. — 672 с.: ил., портр.
Калинин М. И. Избранные произведения. — М. : Политиздат, 1975, — 448 с., портрет, 16 с. илл. , 175 000 экз.
Калинин М. И. О молодежи: Избранные речи и статьи. — М. : Мол. гвардия, 1975. — 336 с.: ил., фотогр.
Калинин М. И. О воспитании советских воинов: Статьи, речи, докл. / сост. и авт. введ., канд. ист. наук М. В. Кабанов. — М. : Воениздат, 1975. — 350 с.: портр.
Калинин М. И. О советском строительстве // Советское строительство, 1926.
Ленин В. И. Полное собрание сочинений: в 55 т. — 5-е изд. — Т. 38 : Март — июнь 1919. — М. : Политиздат, 1977. — 579 с. (рос.)
Сашонко В. Н. Калинин в Петербурге-Ленинграде. — Л. : Лениздат, 1977. — 279 с., 13 л. ил. : ил. — (Выдающиеся деятели литературы, искусства, науки, общественной мысли в Петербурге-Петрограде-Ленинграде). (рос.)
Соса П. П., Кривенко С. І., Страшевич В. Б. Вулиці Черкас. Історичний нарис. — Черкаси, 1997. — 138 с.
.jpg)
.svg)
.jpg){kind=link}
