Закладений у Миколаєві 31 жовтня 1840 року, головний будівник — капітан корпусу корабельних інженерів О.С.Акімов[1]. Після спуску на воду 17 вересня 1843 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[2].
У 1846, 1848, 1850, 1851 і 1852 роках у складі загонів виходив у крейсерства до берегів Кавказу. При цьому в кампаніях 1845 і 1850 років на фрегаті тримав свій прапор командир 1-ї бригади 4-ї флотської дивізії П.С.Нахімов. У 1849 році у складі ескадри виходив у практичне плавання в Чорне море, а в липні і серпні 1853 року— у крейсерське плавання в протоку Босфор. Протягом 17—25 вересня 1853 року в складі ескадри під командуванням віцеадмірала П.С.Нахімова брав участь у перевезенні 13-ї піхотної дивізії з Севастополя до Анакрії для посилення Кавказької армії[3][4].
Під час Кримської війни
Брав участь у Кримській війні. 11 жовтня 1853 року вийшов у крейсерство до анатолійського берега у складі ескадри віцеадмірала П.С.Нахімова. Після відходу ескадри до Сінопа фрегат був залишений Нахімовим крейсувати біля мису Керемпе, де 7 листопада зустрівся з ескадрою Осман-паші, яка також прямувала до Сінопа. Крейсуючи біля мису, фрегат потрапив у сильний південно-західний шторм. Крім того, опустився густий туман, через який згодом почали виднітися чотири судна. Командир фрегата, капітан-лейтенант О.П.Спіцин, прийнявши їх за судна ескадри Нахімова, продовжував рух[5].
Чотири з п'яти фрегатів турецької ескадри погналися за «Кагулом», однак, попри сильний вітер, Спіцин ухвалив рішення поставити всі вітрила, і фрегату вдалося втекти від турецьких суден, які переслідували його майже дві доби[6][7].
Після того, як фрегат відірвався від погоні, він пішов на північ, де повідомив відомості про турецьку ескадру Ф.М.Новосильському, який зі своєю ескадрою крейсував біля Севастополя[7]. Після цього фрегат повернувся назад на свій пост[8]. 16 листопада разом з ескадрою контрадмірала Ф.М.Новосильського «Кагул» прийшов до Сінопа на посилення ескадри П.С.Нахімова[3].
Під час Сінопської битви спільно з фрегатом «Кулевчі» дрейфував в тилу в ескадри для припинення спроб відходу турецьких суден з бухти. Вів обстріл турецького пароплава «Таїф», що виходив із бухти, але через сталий зустрічний вітер не зміг переслідувати його, і пароплав зумів піти[7][9]. 22 листопада обидва фрегати повернулися до Севастополя[8], супроводжуючи пошкоджений під час бою лінійний корабель «Імператриця Марія»[3].
У лютому 1854 року фрегат увійшов до складу ескадри оборони Севастопольського рейду. 31 березня разом із фрегатом «Кулевчи» під час крейсерського плавання біля Севастополя, виявив і переслідував англійський пароплав, що підійшов до входу на рейд. Однак після короткої перестрілки з фрегатами пароплаву вдалося піти в море. У вересні 1854 року екіпаж «Кагула» увійшов до складу 37-го батальйону, а в грудні того ж року сам фрегат був переобладнаний під тимчасовий шпиталь[3][10].
13 лютого 1855 року «Кагул» був затоплений на Севастопольському рейді між Михайлівською і Миколаївською батареями[1][10]. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус фрегата було підірвано[11].
Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)
Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!
