У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Поляк.
Зиґмунт Францішек Поляк[1] (пол. Zygmunt Franciszek Polak; псевдо «Зиґмунт»; 7 листопада 1896, с. Шманьківчики, Австро-Угорщина — 31 березня 1982) — полковник піхоти Війська Польського, активіст руху за польську незалежність, кавалер ордена «Virtuti Militari».
Життєпис
Зиґмунт Поляк народився 7 листопада 1896 року в селі Шманьківчиках, в тодішньому Чортківському повіті Королівства Галичини і Лодомерії, в родині Яна та Францішки, уроджених Ястшембець-Старчевських[1]. Навчався у ІІ ц. к. гімназії з польською мовою викладання у Станиславові[2]. У 1914 році закінчив навчання у VIIc класі[2].
1 травня 1925 року був переведений з II відділу до V відділу Генерального штабу на посаду начальника організаційного відділу[3].
У лютому 1929 року переведений до 32-го піхотного полку в Модлині на посаду командира полку[3]. 10 листопада 1930 року Президент Республіки Польща присвоїв йому звання полковника зі старшинством від 1 січня 1931 року і 7-й ранг в піхотному корпусі[3]. З 19 листопада 1931 року був звільнений з посади командира полку і переданий у розпорядження командувача Корпусного округу № 1, зі збереженням попередньої надбавки за вислугу років[3]. У березні 1932 року переведений до 53-го піхотного полку в Стрий на посаду командира полку[3]. У липні 1935 року був звільнений з посади. З жовтня того ж року залишався без посад, а наступного року вийшов на пенсію.
Під час Варшавського повстання перебував на посаді командира тактичного відділу «Топор» Армії Крайової[4]. Помер 31 березня 1982 року[4].
Нагороди
Примітки
Джерела
