Виступав на позиції нападника. Вихованець клубу «Чарні» (Львів), у футболці яких 1935 року виграв чемпіонат Польщі, а 1934 року став віце-чемпіоном країни. Загалом провів у команді 12 сезонів, але через початок війни львівський клуб було розформовано. У міжвоєнні роки грав за радянський клуб «Динамо» (Львів). По завершенні Другої світової війни оселився в Лодзі, де грав за ЛКС. У команді провів 5 сезонів, за цей час ставав срібним та бронзовим призером чемпіонату Польщі. У 1948 році залишив Лодзь і поїхав до Бидгоща, щоб приєднатися до лав місцевого «Партизанту». Зіграв сім разів за збірну Польщі та двічі брав участь у чемпіонатах світу — у 1939 та 1947 роках.
Кар'єру збірної
Футбольну кар'єру розпочав у клубі «Чарні» (Львів). У футболці львівського клубу в період з 1929 по 1933 рік зіграв 59 матчів у Першій лізі Польщі[2]. У роки Другої світової війни виступав на аматорському рівні за радянський клуб «Динамо» (Львів). Після вигнання поляків із Львова, разом з багатьма львів'янами польського походження переїхав до Гданська, і грав за новостворену футбольну команду, яка отримала назву «Балтія» (Гданськ). У «Лехії» виконував фунції граючого головного тренера, зіграв 4 матчі та відзначився 2-ма голами, привів команду до перемоги в чемпіонаті та вивів її до другого дивізіону польської першості[3]. Після гданського колективу приєднався до ЛКС (Лодзь), де провів три сезони По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність, зокрема очолював щецинські клуби «Арконія» та «Погонь»[4], а також «Пафаваг» (Вроцлав), «Шленза» (Вроцлав) та «Шльонськ» (Вроцлав)[5].
