PROFILBARU.COM

Кафедральний собор і церкви Ечміадзину та археологічний пам'ятник Звартноц
Кафедральний собор і церкви Ечміадзину та археологічний пам'ятник Звартноц
Cathedral and Churches of Echmiatsin and the Archaeological Site of Zvartnots
	Світова спадщина
	Кафедральний собор і церкви Ечміадзину та археологічний пам'ятник Звартноц
	40°09′35″ пн. ш. 44°20′12″ сх. д. / 40.1597° пн. ш. 44.3366° сх. д.
Країна	Вірменія
Тип	Культурний
Критерії	ii, iii
Об'єкт №	1011—003
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	2000 (24 сесія)
	Звартноц у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Звартноц.

40°9′34.97″ пн. ш. 44°20′11.67″ сх. д. / 40.1597139° пн. ш. 44.3365750° сх. д. / 40.1597139; 44.3365750

Звартноц (вірм. Զվարթնոց, храм дбаючих Сил, храм Небесних Ангелів) — найбільший храм ранньосередньовічної вірменської архітектури, розташований поблизу Єревана та Вагаршапата (Ечміадзіна).

Історія

Згідно з вірменським істориком Себеосом, побудований за католикоса Нерсеса III Будівельника (641/642-661/662 рр.), який планував перенести свою резиденцію із Двіна до Вагаршапата. Нерсесові III також приписують будівництво споруд у Двіні та Хор-Вірапі й церкви, що схожа на Звартноц у його рідному селі Ішхан в області Тайк. На церемонії освячення колосального храму був присутній візантійський імператор Констант II, який забажав побудувати такий самий храм у Константинополі. У X ст. храм через слабкість вузлів опор другого ярусу обвалився під час землетрусу.

Вплив Звартноца очевидний на пам'ятках 2-ї половини VII ст. (храми в Аручі, Зораворі, Таліні, Егварді; церкви Спасителя і Вівчарна в Ані, X—XI ст.; церкви в монастирях Хцконк та Мармашені). Звартноц копіюють храми в Бана і Гагікашен в Ані.

Руїни Звартноца відкриті розкопками 1901–1907 рр. Дотепер майже цілком реконструйований перший ярус. Храм, з реконструкції Т. Тораманяна, являв собою круглу триярусну купольну споруду (діаметр нижнього ярусу 35,75 м). У коло підстави вписаний хрест, три крила якого утворені по півколу 6 колонами, а східне крило — апсида — було глухою стіною, яку покривали мозаїки і фрески. У вівтарної апсиди — високе підвищення, з одного боку — амвон, попереду — хрестильна купіль. Ззаду до апсиди приєднувалось квадратне приміщення, мабуть, ризниця, з якої піднімалися сходами в коридор, що йшов по верху першого ярусу.

Фасади храму були прикрашені аркатурою, різьбленням, рельєфними плитами з орнаментами і гронами гранату і винограду. Колони Звартноцу увінчані масивними капітелями із зображеннями хрестів, орлів, донаторів храму. На південному заході від храму — руїни патріаршого палацу, житлових приміщень Нерсеса III, винодавильні.

У 2000 руїни храму й археологічна територія навколо нього включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Галерея

Дорожня карта поблизу від Звартноца
Капітель однієї з колон
Колона
Фрагмент арки

Джерела

Торос Тораманян. «Звартноц». Єреван, видання «Советакан грох» 1978 р. (вірменською мовою).
Н. М. Токарский. «Архитектура Армении IV — XIV веков». Ереван, изд. «Армгосиздат» 1961 г.
Тиран Марутян. «Архитектурные Памятники». Ереван, изд. «Хорурдаин грох» 1989 г.
Gombos, Károly (1974). Armenia: Landscape and Architecture. New York: International Publications Service. ISBN 963-13-4605-6.
Maranci, Christina (2001). Medieval Armenian Architecture: Constructions of Race and Nation. Louvain: Peeters Publishers. ISBN 90-429-0939-0.