Приблизна карта залізничної мережі Фінляндії станом на 2010 рік. Зеленим кольором виділені пасажирські і вантажні лінії, коричневим — лише вантажні лінії, синім — музейна залізниця Порвоо, сірим — лінії, що більше не використовуються.
Мережу залізницьФінляндії утворюють залізничні шляхи загальною довжиною 9216 км із коліями завширшки 1524 мм (т.зв. «Широка колія»), яка дозволяє потягам курсувати до усіх країн (у т.ч. країн колишнього СРСР), що мають колії завширшки 1520 мм. На змінному струмі із напругою 25 кВ електрифіковано 3249 км залізничних шляхів (у складі загальних 9216 км). Найважливішими залізничними лініями країни є лінії Гельсінкі–Тампере–Оулу, Гельсінкі–Коувола–Санкт-Петербург та Гельсінкі–Турку.
Пасажирські потяги курсують по 7225 км залізничних шляхів та обслуговують усі великі міста та багато сільських територій, хоча залізничне сполучення подекуди не є таким поширеним, як автобусне. Більша частина пасажирів залізниці від'їжджає із або прибуває на центральний вокзалГельсінкі, від якого відходить велика частина колій пасажирської залізничної мережі. Залізнична мережа Фінляндії поділена на 6 регіональних центрів, які спільно керують використанням та обслуговуванням шляхів. Вантажні двори та великі вокзали можуть мати власну сигнальну систему.
Тендери на вантажні перевезенні були відкриті для приватних підприємців 1 січня2007 року, а міжнародне пасажирське сполучення між країнами ЄС відкрилося 1 січня2010 року.
Паротяг Hr-1 фінських залізниць.Фінляндський залізничний міст на річці Нева сполучає фінську та російську залізниці.Приміський потяг Sm2 в оригінальних кольорах на залізничній станції Малмі.
Ділянка лінії Гельсінкі–Гямеенлінна була розширена до Тампере 22 червня 1876 року, таким чином з'єднавши три найбільші міста країни. У 1878 році лінія була продовжена від Тампере до міст Сейняйокі та Вааса, згодом у 1884 році була споруджена лінія Сейняйокі–Оулу, а у 1909 році була прокладена залізниця до столиці Лапландії — Рованіємі. На той час загалом було прокладено близько 3300 км колій.
До 1912 російська та фінська залізниці не мали спільного сполучення через вужчі габарити рухомого складу, що використовувався на фінській залізниці. Пізніше вони були розширені для відповідності російським, а також були добудовані сотні станційних платформ та шляхів, що відходили одне від одного. Споруджений у 1912 році Фінляндський залізничний міст через Неву сполучив фінську та російську залізниці. Після проголошення незалежності Фінляндії російська частина лінії була передана російській владі.
Після цього спорудження залізничних ліній довгий час не продовжувалось. Після того, як у 1944 році через Московське перемир'я, внаслідок якого Фінляндія була змушена остаточно передати СРСР частину своїх територій, було перерване сполучення між містами Йоенсуу та Паріккала[fi], у 1950-х рр. була споруджена лінія від Паріккали до Онкамо. Пізніше, у 1960-х та 1970-х рр.були споруджені додаткові залізниці, зокрема т. зв. «лінія-спрямлення»[fi] (Тампере–)Лієлахті–Паркано–Сейняйокі, яка значно скоротила час поїздки між півднем та північчю Фінляндії.
У 1968 році почалася реалізація обширного проекту з електрифікації.[6]
Локомотиви, що використовувалися на фінських залізницях, вироблялись зокрема на тампереських заводах Tampella ja Lokomo. Tampella виготовляв локомотиви у 1898–1957 рр., а Lokomo у 1915–1969 рр. Виготовлення локомотивів продовжив завод Valmet, а внаслідок злиття цю задачу перейняла компанія Škoda Transtech; останні локомотиви Dr16[fi] були виготовлені у 1990-х рр. Лінійні локомотиви у Фінляндії більше не виробляються, проте дочірнє підприємство компанії Saalasti — Teräspyörä — виробляє різні організаційні локомотиви. Із нинішніх електровозів Sr1 були вироблені у СРСР, Sr2 — у Швейцарії. Із нинішніх електропотягів Sm3 Pendolino та Sm6 Allegro вироблені в Італії.
Замість місцевого паропотягового сполучення з 1950-х рр. використовувалися т.зв рейкові автобуси Dm6 та Dm7[fi]. Вони мають 56+7 пасажирських місць, а їх максимальна швидкість становить 95 км/год (з певним оснащенням 115 км/год). Найбільша кількість вагонів, які можна під'єднати разом — 10. Останні рейкові автобуси були виведені з регулярного пасажирського руху у 1988 році, проте їх досі використовують як музейні потяги. Окрім цього частина їх після виведення з пасажирського сполучення після деяких змін в оснащенні використовувалися як робочі та оглядові вагони для електроколій.
У листопаді 2017 року з Коуволи вирушив вантажний потяг, що перевозив 41 контейнер до міста Сіань у Китаї. Це був перший вантажний потяг такого типу, що пересувався між двома країнами.[7]
Марки пошти Фінляндії, випущені до 100-річчя залізниці у 1962 році
У 2011 році щоденно на дальні відстані курсували близько 300 пасажирських потягів[8] VR, а у приміському сполученні столичного регіону — близько 900 потягів. Потяги, що обслуговують різні групи пасажирів, згруповані наступним чином: найшвидші потяги — Pendolino[fi], найсучасніші — InterCity, старіші потяги дального слідування та приміські потяги, а також потяги, що курсують між або усередині більших населених пунктів та передмість. Цільовою аудиторією потягів Pendolino[fi] є подорожуючі за робочими справами, а InterCity та приміські потяги є основним рухомим складом міжміського сполучення. Приміські потяги курсують на ділянках, куди не ходять потяги дальнього слідування та зупиняються на зупинках, на яких потяги дальнього слідування не зупиняються. Також до залізничного сполучення належать вокзали і транспортні вузли, що пропонують пересадки та стиковки.
Інколи у потягах не використовуються спеціальні локомотиви, адже вагони є автомотрисами. Так працюють зокрема приміські потяги столичного регіону, швидкісні потяги Pendolino[fi] та рейкові автобуси Dm12[fi]. Їх перевагою є можливість швидкої зміни напрямку потяга, адже не треба переводити локомотив у другий кінець потяга. До того ж у коротких потягах більш енергоефективним є використання автомотрис, аніж тяжких локомотивів та декількох вагонів.
Найбільш конкурентоспроможними є потяги між найбільшими містами, де вони зазвичай набагато швидші за особисті автомобілі. У приміському сполученні потяги є найшвидшими на ділянці Гельсінкі–Рійгімякі, а також на ділянці Гельсінкі–Лахті, т. зв. «лінії-спрямленні»[fi]. У дальньому сполученні часи поїздки з Гельсінкі є найбільш конкурентоспроможними до Гямеенлінни, Йоенсуу, Ювяскюля, Оулу, Сейняйокі, Тампере, Турку та Вааси. Деякі з цих міст належать до території руху потягів Pendolino[fi], а їх залізничні ділянки були оновлені та підготовлені для потягів на великих швидкостях.
Забезпечення залізничним сполучення розподіляється по залізничній мережі нерівномірно; наприклад, на півдні Фінляндії багато подорожуючих і потяги дуже часто курсують із Гельсінкі до Турку, Тампере та Коуволи; також густонаселеність півдня Фінляндії сприяє частим рейсам потягів. В інших територіях країни мешканців значно менше, — так само і залізничне сполучення не є таким інтенсивним. Зазвичай місцем відправлення або прибуття є Гельсінкі, адже велика частина туристів подорожує скоріше до Гельсінкі або звідти, ніж між іншими містами. З причин економії велику частину колишніх залізничних вокзалів Фінляндії зачинено, і наразі певна їх кількість перебуває у приватному користуванні.
Наразі більша частина пасажирського рухомого складу фінських залізниць вже на електричній тязі, проте на деяких менш завантажених ділянках залізниці й досі курсують пасажирські потяги із дизельними локомотивами. Старі сині вагони[fi] експрес-потягів поступово були виведені з експлуатації, коли замість них були придбані вагони IC² та потяги Pendolino[fi].
Розбудова промисловості у Фінляндії сприяє тому, що частка залізничного транспорту у вантажному сполученні у Фінляндії є фактично на одному рівні з іншими європейськими країнами. Підприємства, що виробляють товари на експорт, знаходяться у центрі Фінляндії.[9]
Електрифікація
Електрифікація фінських залізниць станом на 2011 рік; електрифіковані ділянки позначені синім. З того часу також були електрифіковані ділянки Сейняйокі–Вааса та Рованіємі–Кеміярві.
У той час, як деякі приватні залізничні ділянки Фінляндії були електрифіковані вже наприкінці ХІХ століття, інтенсивна електрифікація залізниць країни почалася лише наприкінці 1960-х рр.,[10] а саме у 1968 році. Позитивним наслідком такого пізнього початку була можливість використання найновішої техніки на 25кВ та 50 Гц, яка й наразі лишається кращою; також внаслідок електрифікації зменшилося споживання енергії та забруднення довкілля.
Електрифікацію було почато на залізничній ділянці від Гельсінкі–Кіркконуммі, а запланований рух перших електропоїздів почався до Кіркконуммі 26 січня1969 року. 31 січня1972 року було пущено електропоїзди до Рійгімякі.[11] Далі почалася електрифікація ліній на північ від столиці: у 1975 році були електрифіковані залізничні лінії до Сейняйокі, у 1981 році — до Кокколи, а у 1983 році — до Оулу. На початку електрифікації була організована масштабна рекламна кампанія, у якій наголошувалася тиша електропотягів порівняно з моторним і паровим рухомим складом, а також громадян попереджали про ризики нещасних випадків. Темою кампанії також була висока напруга контактних дротів.
Низка ліній були електрифіковані лише у 1990-х рр., наприклад, лінії Тампере–Ювяскюля у 1994 та Гельсінкі–Турку у 1995 роках. У 2004 році було електрифіковано залізницю до Рованіємі, а у 2014 році було прокладено контактні дроти до найпівнічнішої електрифікованої станції Кеміярві.[12] У 2011 році також було електрифіковано лінію Сейняйокі–Вааса.[13] Згідно із планом, у 2019 році планувалося почати електрифікацію лінії Турку–Уусікаупункі.[14]
Наразі електрифікованими є 3249 км залізничних шляхів Фінляндії за допомогою контактних дротів під напругою 25 кВ 50Гц[15] із стандартною висотою дротів 6,5 м над колією; втім, допускаються відхилення від 5,6 м до 7,3 м.[16] Найбільшим класом електричних локомотивів є локомотиви Sr1, введені в експлуатацію у 1973 році.[11] Також використовуються електричні локомотиви класів Sr2 та Sr3, а також швидкісні потяги Pendolino класу Sm3[fi].
Технічні дані
Швидкість руху
Швидкість руху по залізничній мережі Фінляндії станом на початок 2011 року.
Максимальна швидкість руху для пасажирських потягів становить 220 км/год,[16] хоча може бути досягнута лише на ділянці Керава–Лахті. Максимальна швидкість вантажних потягів становить 120 км/год.[16] Поточні обмеження швидкості варіюються залежно від типів потягів та ділянок колій.[17] Низка затримок можуть траплятися восени або взимку через погодні умови (напр., сильні вітри).
Найвищу середня швидкість руху потягів у країні досягають потяги Pendolinon на ділянці між містами Тіккуріла та Лахті — 165 км/год. Найшвидшим інтервалом у приміському сполученні є ділянка між Тіккурілою та Керавою, на якій середня швидкість потягів R та Z становить 98 км/год.
Безпека
Сигнальна система, що використовується на залізницях Фінляндії, включає у себе як світлові, так і фіксовані сигнали. Вони використовуються разом із ATP-VR/RHK (EBICAB 900) — локомотивним пристроєм безпеки[en], часто відомим як JKV (від фін. junien kulunvalvonta), який має використовуватися на рухомому складі.[18][19] Система має бути незабаром оновлена до вимог ERTMS/ETCS[en], проте все ж пізніше, ніж в інших європейських країнах через невеликий вік поточного пристрою безпеки.[20] Перші пристрої ETCS планувалися до встановлення на рухомий склад у 2013 році, а перша обладнана сигнальними пристроями ERTMS залізнична ділянка має бути відкрита до 2025 року.[21]
Висота платформ
Висота платформи 550 мм над колією встановлена на наступних ділянках:
Гельсінкі–Гямеенлінна–Тампере
Гельсінкі–Турку
Керава–Лахті–Коувола–Вайніккала (окрім Луумякі)
Висота платформи на всіх інших станціях становить 200 мм над колією.
Оператори
Державна залізнична компанія VR має монополію на оперування пасажирським сполученням країни. У системі громадського транспортуГельсінкі потяги класу Sm5[fi] перебувають у власності компанії Pääkaupunkiseudun Junakalusto Oy, проте оперує ними також VR. Новими потягами Allegro, що забезпечують швидкісне сполучення між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, володіє та оперує компанія Karelian Trains[fi], якою наполовину володіють VR та російський залізничний оператор РЖД.
Попри те, що з 2007 року на основі директиви ЄС відкрито тендери на залізничне сполучення для приватних операторів, більшістю потягів все ще керує VR. У вересні 2011 року[22] компанія Ratarahti Oy отримала сертифікат безпеки від Агентства безпеки транспорту Фінляндії та почало свої маневрові роботи на залізничному дворі Іматри у 2013 році, провівши перші тести у грудні 2012 року.[23] Компанія Proxion Train Oy отримала свій сертифікат безпеки у травні 2011 року[24], але почала вантажні перевезення у 2014 році через проблеми із отриманням необхідного обладнання від VR.[25] Інший новий оператор, Fenniarail, знайшов у Чехії використані локомотиви, які можна було використовувати на широкій колії, та почав оперувати ними у 2016 році.
VR здебільшого утилізує непотрібний рухомий склад, аніж продає його, з метою обмеження конкуренції. Використані вагони не можуть бути завезені з інших країн через різну ширину колії, на яку їх здебільшого не можна перевести: фінська колія у порівнянні із європейською є більш широкою. Використані вагони із країн колишнього СРСР не відповідають фінським вимогам, а нові локомотиви є занадто дорогими, адже не передбачені для широких колій.[26]
У Фінляндії існує одна приватна залізнична компанія — це залізниця Кархула–Суніла, яка слугує лише для вантажних перевезень, у місті Кархула поблизу Котки; нею керує не Агентство транспортної інфраструктури Фінляндії[en], а власники залізниці.
Також існує низка музейних залізниць, не пов'язаних із VR Group.
Плани на майбутнє
У Фінляндії міжміські подорожі потягами довгі, а мешканців у країні небагато, тому такий туристичний потенціал призводить до того, що потяги загалом курсують досить рідко; винятками з цього є залізничні маршрути з Гельсінкі до Турку, Тампере та Коуволи, попит на які доволі великий, а отже, і рух потягів більш щільний. Також великий попит є на т. зв. Пог'янмааській залізниці (Тампере–Оулу), проте одноколійність лінії та нестача місць для стиковок обмежують частоту руху потягів.
У майбутньому є наміри привести до ладу залізниці шляхом оновлення надбудов і колій (зокрема їх подвоєння) та прибирання залізничних переїздів для того, щоб швидкістю руху потягів можна було збільшити до 220 км/год. Втім, через розгалуженість залізничних мереж Фінляндії виконання робіт триватиме довго. Спочатку приводитимуть до ладу найзавантаженіші залізничні ділянки, поступово переходячи до інших шляхів. Всі залізничні ділянки, втім, не будуть переведені на високі швидкості, оскільки обсяги трафіку обґрунтовують лише покращення головних ліній, що радіально відходять від Гельсінкі. У решти залізничних ділянок максимальна швидкість лишиться 140 км/год. Агентство транспортної інфраструктури Фінляндії[en] вимагало проекту широкого капітального ремонту ділянки Сейняйокі–Оулу, яке за планами мало бути завершене у 2017 році.[27] За планом мали бути споруджені ділянки із подвійними коліями та пункти об'їзду, а також прибрані залізничні переїзди з усієї ділянки. Найбільші дозволені швидкості пасажирських потягів також збільшувалися по всій ділянці. Запланований проект із подвоєння колій на ділянці Луумякі–Іматра(–Сімпеле) планується до завершення у 2023 році.[28]
На найбільш жвавих маршрутах Фінляндії подорожуючих все одно не так багато, щоб спорудження окремих колій для швидкісних потягів могло себе економічно виправдати; збільшення швидкостей проводиться на існуючих шляхах. Оскільки старі колії мають мають багато поворотів, великі швидкості на звичайних потягах можуть спричинять незручності для пасажирів, через що VR закупила потяги Pendolino, якими можна пересуватися на найбільшій допустимій на колії швидкості без збитків для комфорту. Втім на практиці стан та можливості колій на низці ділянок (зокрема Гельсінкі–Турку) змусили VR запустити потяги Pendolino за тим самим розкладом, що і потяги IC2, коли не задіяна максимально можлива швидкість кузова з відхилом. До потягів Pendolino у 2012–2014 рр. було застосовано низку змін, серед яких зокрема було зменшено траєкторію відхилення кузовів.[29]
У березні 2012 році уряд тодішнього прем'єр-міністра Юркі Катайнена вирішив шляхом відхилення від традиційної лінії профінансувати залізничні проекти більшою сумою, ніж автодорожні.[30] Серед таких проєктів окрім загальних покращень ділянки Сейняйокі–Оулу були зокрема оновлення сигнальних пристроїв залізничного двору Гельсінкі, додаткові колії на ділянці Керава–Рійгімякі та поворотний трикутник у Рійгімякі. До того ж було прийнято принципове рішення про спорудження подвійної колії на ділянці Луумякі–Іматра–кордон із Росією та вирішено профінансувати проєктування залізниці у центрі Гельсінкі.
З 1970-х рр. Агентство транспортної інфраструктури Фінляндії обговорює можливість спорудження другої залізничної лінії між Гельсінкі та Турку, що уможливить швидші поїздки між ними. Ця лінія відома як ELSA[en], оскільки має пройти через міста Еспоо, Лог'я та Сало. Оновлено техніко-економічно обстеження було проведене у 2005 році, а у 2016 році лінія була включена до програми звіту Агентства транспортної інфраструктури.[31] Ця лінія утворює частину плану фінського уряду з побудови високошвидкісної залізниці з Гельсінкі до Турку, Тампере і Коуволи.
Запланована залізниця Ітярата[en] має сполучити Гельсінкі та Коуволу з містом Порвоо, тим самим скоротивши час подороіж до таких міст східної Фінляндії, як Куопіо та Йоенсуу, а також із Санкт-Петербургом. Також були досліджені прямі лінії з Гельсінкі до Порі[32] та Ювяскюля.[33] Плануються також пропозиції залізничного сполучення до Лапландії через Кеміярві або Коларі від норвезького порту Кіркенес.[34] Втім, на ці плани впливають природні та культурні особливості, які є важливими для корінного населення, саамів, які стверджують, що пропонована лінія пройде через пасовища для їх оленів.[35]
Швидкісне залізничне сполучення між Гельсінкі та Санкт-Петербургом було відкрите у грудні 2010 року. Передбачені для цього потяги Allegro використовують лінію Керава–Лахті, яка є єдиною у Фінляндії, передбаченою для високих швидкостей та найбільша дозволена швидкість на якій становить 220 км/год. На ділянці Лахті–Луумякі дозволена швидкість за допомогою покращення колій піднята до 200 км/год. У 2011 році тривалість поїздки на Allegro між Гельсінкі та Санкт-Петербургом становила 3 год 36 хвилин за довжини шляху у 417 км.[36] Планується скоротити час подорожі до трьох годин за допомогою покращення колій як на фінській, так і на російській половині. Покращення також будуть застосовані на інши, окрім використовуваних Allegro, коліях для того, щоб частково перемістити товарне сполучення з колій для Allegro.
Планується також нова лінія Сімпеле–Елісенваара, що матиме подвійні колії та електрифікацію на 25 кВ 50 Гц (з Елісенваари через Сортавалу та Суоярві до Петрозаводська) та призначатиметься для пасажирських потягів з вагонами подвійного рівня з Гельсінкі до Петрозаводська, Кірова, Красноярська та Хабаровська (через Байкало-Амурську магістраль).
Обговорювалася також можливість відкриття залізничного сполучення через міста Торніо та Гапаранда із шведською залізницею зі стандартною шириною колії, проте наявних результатів немає через політичні причини. Альтернативою цьому могла б бути зокрема електрифікація ділянки Кемі–Торніо, що б полегшило організацію зміни потягів у Торніо, а другим варіантом — продовження залізниці з європейською шириною колії з Гапаранди до Кемі, де налагоджено постійний рух між Рованіємі та Оулу. Доступ до залізниці із стандартною шириною колій через Гапаранду відкрив би залізничний доступ і до норвезького порту Нарвік, що має відмінне морське сполучення як з Північним льодовитим, так і з Атлантичним.
Нічні потяги курсують лише по найзавантаженіших лініях між Гельсінкі або Турку через Оулу до Лапландії (мінімальна відстань 676 км). Завдяки цьому більшість колій лишаються вільними для нічного вантажного сполучення, яке нараховує приблизно 40 млн т/рік.
Щодня протягом року курсують нічні потяги з Гельсінкі до Кеміярві через Рованіємі, а також тричі на тиждень взимку до Коларі. Усі потяги оснащені автомобільними вагонами, а станції для автомобільних потягів є у Гельсінкі (Пасіла), Тампере, Турку, Оулу, Рованіємі, Кеміярві та Коларі. Спальні та автомобільні вагони з Турку причіпляються до потягу у Тампере.
До Кеміярві та Рованіємі всі вагони наразі двоповерхові: на другому поверсі розташовані купе, обладнані власними душами та туалетами. На перших поверхах розташований загальний душ і туалет разом із купе для людей із обмеженими можливостями, для пасажирів із домашніми тваринами, а також сімейні купе. У всьому потязі є безкоштовний Wi-Fi, у купе також є розетки. У старіших потягах вищезгаданих послуг немає, а також вони не пристосовані для людей із обмеженими можливостями. У всіх нічних потягах є вагони-ресторани.
Нічний потяг до Москви оперується російськими РЖД; вагонів для автомобілів він не має.
Росія є одним із найважливіших напрямків залізничного сполучення серед інших суміжних із Фінляндією країн, зокрема у питанні вантажного сполучення: між Росією та Фінляндією воно значно інтенсивніше, ніж між Фінляндією та Швецією. Також щоденно між Росією та Фінляндією курсує низка пасажирських потягів, у той час як залізничного пасажирського сполучення між Фінляндією та Швецією взагалі не існує. Фінська та російська колії мають надзвичайно малу відмінність у ширині — ширина російської становить 1520 мм, що також сприяє інтенсивному залізничному сполученню між цими країнами.
Allegro базується на платформі Pendolino і може розвивати швидкість до 220 км/год, а час його поїздки від Санкт-Петербурга до Гельсінкі складає 3 год 36(48) хв. У конструкції потяга використана технологія нахилу кузова до 8 градусів (спеціальна технологія Pendolino), що дозволяє не знижувати швидкості під час проходження потягом поворотів, як це буває з іншими поїздами, та нівелювати дію центробіжної сили. Ці потяги спеціально передбачені для північних умов: зокрема вони оснащені спеціальним обладнанням, що запобігає скупченню снігу та льоду на ходовій частині вагонів.[38]
Сполучення із Фінляндією у Росії здійснюється Жовтневою залізницею по наступних ділянках:
Вартіус–Костомукша — електрифікована лише на фінській території. Російську частину планувалось електрифікувати 25 кВ 50 Гц змінного струму у 2018–2019 рр.
Наразі існує проект тунелю Таллінн–Гельсінкі[en], який має стати частиною проекту залізниці Rail Baltica. Згідно із доступною інформацією, колія у тунелі матиме стандартну ширину 1435 мм, тому Фінляндія начебто планувала також розширити колію на своїй території до цієї ширини там, де це було необхідно — наприклад, до центрального вокзалу та аеропортуГельсінкі, проте необхідні ділянки із подвійними коліями із порту Мууґа через тунель до центрального вокзалу Гельсінкі та аеропорту, а також електричні локомотиви для стандартних колій та інші транспортні одиниці потребують пантографи для адаптації до більш високих за стандарт (більше 6,5 м над коліями) контактних дротів. Наразі анонсоване додаткове фінансування, яке надасть ARJ Holdings of Dubai, на спорудження, яке мало початися у 2020 році.
Через Швецію можливе товарне сполучення із Німеччиною.
Стандартну ширину колії має і норвезька залізниця; так само розрив із фінською колією становить 1524 мм/1435 мм, напруга однакова. Планується спорудження лінії через Шиботн[en] до Тромсе.[39]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 17 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Electrified lines(PDF). Finnish Railway Statistics 2012. Finnish Transport Agency. Архів оригіналу(PDF) за 30 березня 2014. Процитовано 7 січня 2013.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Nummelin, Markku (December 2012). Tasoristeys. Resiina (Finnish) . Museorautatieyhdistys ry, Suomen Rautatiehistoriallinen Seura ry (180): 40. ISSN0356-0600. Архів оригіналу за 6 червня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
↑Nummelin, Markku (December 2012). Tasoristeys. Resiina (Finnish) . Museorautatieyhdistys ry, Suomen Rautatiehistoriallinen Seura ry (180): 42. ISSN0356-0600. Архів оригіналу за 6 червня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
Winchester, Clarence, ред. (1936), Transport in Finland, Railway Wonders of the World, с. 1241—1246, архів оригіналу за 25 квітня 2017, процитовано 14 грудня 2020 illustrated description of Finland's railways in the 1930s
Radio station in Los Angeles, California (1921–1923) KYJ was a short-lived Los Angeles radio station, located atop Hamburger's department store and licensed to the Leo J. Meyberg Company. It was issued its first license in December 1921 and deleted 11⁄2 years later. History 6XAK Although KYJ was first licensed as a broadcasting station in late 1921, this was actually a relicensing and continuation of operations begun under an Experimental license, 6XAK,[1] issued to the Leo J....
Las plantas acuáticas son de gran importancia, incluso existen acuarios poblados solo por ellas, los cuales son denominados: «acuarios holandeses». Acuario hogareño con diferentes especies de plantas acuáticas: Echinodorus sp., Anubias barteri var. nana, Hygrophyla difformis, Microsorum pteropus 'Windeløv', Micranthemum micranthemoides, Vallisneria sp., Echinodorus tenellus, etc. Se denomina planta para acuario de agua dulce a una especie de planta acuática que presenta alguna caracter...
Questa voce o sezione sull'argomento attori britannici non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Jane Mary Asher Jane Mary Asher (Londra, 5 aprile 1946) è un'attrice britannica. È sposata con il fumettista Gerald Scarfe e fu compagna di Paul McCartney. Indice 1 Biografia 1.1 La relazione con Paul M...
1877 ballet by Pyotr Ilyich Tchaikovsky This article is about the ballet. For other uses, see Swan Lake (disambiguation). Swan LakeChoreographerJulius ReisingerMusicPyotr Ilyich TchaikovskyPremiere4 March [O.S. 20 February] 1877MoscowOriginal ballet companyBolshoi BalletGenreClassical ballet Ballets by Pyotr Ilyich Tchaikovsky Swan Lake (1876) The Sleeping Beauty (1889) The Nutcracker (1892) List of all compositionsvte Swan Lake (Russian: Лебеди́ное о́зеро, tr. Lebedínoje...
Minotaur I Un Minotaur I en la plataforma de lanzamiento CaracterísticasFuncionalidad Lanzamiento de pequeños y baratos satélitesFabricante Northrop GrummanPaís de origen Estados UnidosCoste por lanzamiento (2023)MedidasAltura 19,21 metrosDiámetro 1,67 metrosMasa 36.200 kilogramosEtapas 4 o 5Historial de lanzamientoEstado ActivoLugar de lanzamiento Vandenberg SLC-8 MARS LP-0BTotales 11Con éxito 11Vuelo inaugural 27 de enero de 2000 PropulsoresPropelente Sólido[editar datos en Wiki...
This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: San Bernardino Parish – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2009) (Learn how and when to remove this template message) San Bernardino Parish Country Venezuela State Distrito Capital Municipality Libertador Surface 12,27 km2 Population 26.226 (2009) Website...
Мапа розташування Греції До списку лускокрилих Греції віднесено денних метеликів і молі, що були зареєстровані у Греції. Згідно з останніми оцінками, існує 3,351 вид лускокрилих, що зустрічаються на території Греції. Зміст 1 Денні метелики 1.1 Hesperiidae 1.2 Lycaenidae 1.3 Riodinidae 1.4 Nymphalidae ...
March Comes in Like a Lion3月のライオン(Sangatsu no Raion)GenreComing-of-age,[1] Romance[2] slice of life[3] MangaPengarangChica UminoPenerbitHakusenshaMajalahYoung AnimalDemografiSeinenTerbitJuly 13, 2007 – sekarangVolume17 (Daftar volume) Seri animeSutradaraAkiyuki Shinbo (Kepala)Kenjirō OkadaSkenarioFuyashi Tō (Komposisi)Akiyuki Shinbo (Komposisi)Yukito Kizawa (Skrip)MusikYukari HashimotoStudioShaftPelisensiNA Aniplex of AmericaUK Anime LimitedSaluranasliN...
This article is about the 1917 battle. For other battles of the Aisne, see Battle of the Aisne. Battle of the First World War Second Battle of the AisnePart of the Western Front of the First World WarChemin des Dames and Champagne, 1917Date16 April – 9 May, 24–26 October 1917LocationBetween Soissons and Reims, France49°24′N 3°36′E / 49.400°N 3.600°E / 49.400; 3.600Result InconclusiveBelligerents France Russia GermanyCommanders and leaders R...
Arthington PrioryBarwick-in-Elmete Monastery (traditionally loc.)Collingham (Ingetlingum) MonasteryEsholt PrioryHeadley PrioryKirklees PrioryKirkstall AbbeyNewland PreceptoryNostell PrioryPontefract BlackfriarsPontefract PriorySinningthwaite PrioryWetherby PreceptoryWoodkirk Prioryclass=notpageimage| Locations of monastic houses in West Yorkshire The following is a list of the monastic houses in West Yorkshire, England. Alien houses are included, as are smaller establishments such as cells an...
Se ha sugerido que este artículo o sección sea fusionado con Biología teórica. Para más información, véase la discusión.Una vez que hayas realizado la fusión de contenidos, pide la fusión de historiales aquí.Este aviso fue puesto el 11 de junio de 2019. Este artículo o sección necesita ser wikificado, por favor, edítalo para que cumpla con las convenciones de estilo.Puedes avisar al redactor principal pegando lo siguiente en su página de discusión: {{sust:Aviso wikificar|Biolo...
French clear, colorless fruit brandy For other spirits whose name translates as water of life, see Aquavitae and Akvavit. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Eau de vie – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2008) (Learn how and when to remove this template message) Three bottles of...
1991 Indian filmSapnon Ka MandirTheatrical release posterDirected byPradip JainWritten byKader Khan (dialogues) Hasan Kamal Sameer (lyrics)Produced bySuresh Kumar JainStarringJeetendraJaya PradaMusic byLaxmikant–PyarelalProductioncompanyKamla ProductionsRelease date 2 August 1991 (1991-08-02) CountryIndiaLanguageHindi Sapnon Ka Mandir (transl. Temple of Dreams) is a 1991 Indian Hindi-language drama film, produced by Suresh Kumar under the Kamla Productions banner and di...
Molecular biophysicist, structural biologist G. Marius CloreMAE FRSC FRSBornGideon Marius CloreLondon, U.K.NationalityBritishCitizenshipBritish, AmericanAlma materUniversity College London and University College Hospital Medical School, London, U.K.Known forLaying the foundations for three-dimensional protein structure determination in solution by NMR, developing innovative approaches for extending NMR to larger and more complex systems, and using NMR to uncover invisible st...
Pfarrkirche Wartberg an der Krems Zweischiffiger und zweijochiger Einsäulenraum St. Wolfgang in Schneeberg im Erzgebirge „Minster“ St Nicholas in Great Yarmouth, Norfolk, England, mit hölzernem Tonnengewölbe Die Hallenkirche ist ein Bautyp einer Kirche, der durch die Gestalt des Langhauses gekennzeichnet ist. Dessen Schiffe sind von gleicher oder annähernd gleicher Höhe und meist unter einem gemeinsamen Dach vereinigt. Im Unterschied zur Basilika hat die Hallenkirche keinen Obergaden...
Sports competition television program This article is about the 2019 sports competition game show. For games named Titan, see Titan (disambiguation) § Gaming. The Titan GamesGenre Sports entertainment Sports competition Created byDwayne JohnsonStarring Dwayne Johnson Liam McHugh Alex Goldenboy Mendez Cari Champion Country of originUnited StatesOriginal languageEnglishNo. of seasons2No. of episodes21ProductionExecutive producersDwayne JohnsonDany GarciaArthur SmithHiram GarciaBrian Gewir...
