Експериментальний кіноцентр (Експериментальний центр кінематографії італ.Centro sperimentale di cinematografia (CSC)), або Італійська національна кіношкола, був заснований у 1935 році з метою просування мистецтва кіно та кіноіндустрії.
Історія
Експериментальний кіноцентр, що є найстарішою кіношколою (кіноінститутом)[1] Західної Європи, був заснований у Римі в 1935 році стараннями Луїджі Фредді[it], глави Генеральної дирекції у справах кінематографії при міністерстві друку і пропаганди уряду Беніто Муссоліні. Одним з ініціаторів створення кіношколи був видатний кінознавець, кінокритик і кінематографіст Умберто Барбаро, який у 1936—1948 роках займав посаду директора Експериментального кіноцентру[2].
З часу свого виникнення і до наших днів школа фінансується італійським урядом і зосереджена на освітній, дослідницькій, видавничій діяльності і теорії кіно. Експериментальний кіноцентр є найважливішою установою Італії для навчання, досліджень і експериментів в царині документального, художнього та анімаційного кіно.
Призначення
Діяльність експериментального кіноцентру спрямована на вдосконалення кіномистецтва, кінематографічних і аудіовізуальних технологій, для чого слугують Фонд, Національна кіношкола та Національний кіноархів.
Розташована поблизу кіностудії «Чінечітта», школа навчає своїх студентів упродовж трьох років, використовуючи технологію зйомки на 35-міліметрову кіноплівку. Конкурс серед вступників дуже високий: у кожен клас зараховується тільки 6 студентів.
↑Scuola Nazionale di Cinema/Ex allievi. Список знаменитих випускників Експериментального кіноцентру(італ.). Centro Sperimentale di Cinematografia. Архів оригіналу за 29.01.2012. Процитовано 16.09.2012.