Едіт Фланіген

Едіт Фланіген
англ. Edith M. Flanigen
Народилася	28 січня 1929(1929-01-28) (95 років) Баффало, Нью-Йорк, США
Країна	США
Діяльність	хімік
Alma mater	Сірак'юський університет (1952) D'Youville University^d
Галузь	неорганічна хімія
Заклад	D'Youville University^d Honeywell UOP^d Union Carbide
Членство	Американська академія мистецтв і наук Національна інженерна академія США[1]
Нагороди	премія Лемельсона (2004) медаль В. Перкіна (1992) медаль Гарвана – Оліна^d (1993) Національна зала слави винахідників США (2004) Національна медаль технологій та інновацій США (2012) премія Піонерів хімії^d (1991) IRI Achievement Award^d (2005) honorary doctor of Syracuse University^d (11 травня 2008) член Американської асоціації сприяння розвитку науки^d (2015) Jacob F. Schoellkopf Medal^d (2001)

Едіт Мері Фланіген (англ. Edith Marie Flanigen; 28 січня 1929) — американська хімікиня. Синтезувала смарагд, розробляла цеоліти для молекулярних сит у компанії Union Carbide.^[2][3]

Юність та освіта

Едіт Мері Фланіген народилася 28 січня 1929 року в місті Баффало, Нью-Йорк. Вона та її дві сестри, Джоан і Джейн, зацікавились хімією в школи, завдяки своєму учителю. Три сестри продовжували вивчати хімію в коледжі Д'Ювіль.^[4] Після коледжу Джоан та Едіт отримали ступінь магістра з хімії в Сіракузькому університеті.^[4] У 1952 році Едіт Фланіген отримала ступінь магістра з неорганічної фізичної хімії.^[5]

Кар'єра

У 1952 році Едіт Фланіген влаштувалася до компанії Union Carbide.^[6] Спершу займалася ідентифікацією, очисткою і виокремленням різних силіконових полімерів. У 1956 році вона перейшла до відділу молекулярних сит.^[5] У 1973 році вона стала першою жінкою в Union Carbide, яка отримала посаду корпоративного наукового співробітника, а в 1986 році — старшого корпоративного наукового співробітника. В 1988 році Фланіген перевелася в UOP (спільне підприємство Union Carbide і Allied Signal), де вона була призначена старшим науковим співробітником. У 1994 році вона пішла на пенсію, але ще до 2004 року надавала консультантські послуги компанії.^[7]

За 42-річну кар'єру в Union Carbide Едіт Фланіген винайшла понад 200 різних синтетичних речовин, була авторкою або співавторкою 36 публікацій, і отримала принаймні 109 патентів на винаходи.^[8]

Внесок у хімію

У 1956 році Flanigen почала працювати над молекулярними ситами.^[5] Молекулярні сита - це кристалічні сполуки з порами молекулярного розміру, які можуть фільтрувати або відокремлювати дуже складні речовини. Едіт Фланіген винайшла цеоліт Y. Цеоліт Y є спеціальним типом молекулярного сита, який міг би очистити нафту. Цеоліт Y був ефективнішим за свого попередника цеоліт X. При рафінуванні сирої нафти, цеоліт розділяв її на різні фракції. Цеоліти, які відкрила Фланіген, використовуються як каталізатори для підсилення хімічних реакцій. Цеоліт Y є каталізатором, який підвищує кількість бензину, який фракціонується з нафти, роблячи нафтопереробку безпечнішою і продуктивнішою. ^[9]

На додаток до своєї роботи на молекулярних ситах, Фланіген є співавтором винаходу синтетичного смарагду^[10]. Смарагди використовувалися, в основному, в мазерах (попередниках лазерів) та у ювелірній справі. ^[11]

Структура силікаліта, форми діоксиду кремнію, яку відкрила Фланіган.^[12]

Відзнаки та нагороди

Фланіген отримав багато нагород і відзнак. Вона була першою жінкою-лауреаткою медалі Перкіна у 1992 році. Вона також була введена в Національну залу слави винахідників у 2004 році.^[3]

У 2014 році було засновано премію Едіт Фланіген від Берлінського університеті ім. Гумбольдта. Нагороду призначають щорічно видатному вченому на ранньому етапі його кар'єри. Першу нагороду отримала Наташа Крінс з Паризького університету.^[13]

20 листопада 2014 року президент Барак Обама нагородив Фланіген Національною медаллю технологій та інновацій за її внесок у науку.^[14]

Нагороди

• 1991: Премія піонерів у хімії^[15]
• 1992: Едіт М. Фланіген стала першою жінкою в історії, яка отримала престижну медаль Перкіна.^[7]
• 1993: медаль Гарвана-Оліна ^[16]
• 2004: Національна зала слави винахідників^[3]
• 2004: Премія Лемельсона ^[7]
• 2014: Національна медаль технологій та інновацій^[17]

Примітки

1. https://www.nae.edu/MembersSection/Directory20412/29808.aspx
2. Carey, Charles W. (2002). American Inventors, Entrepreneurs, and Business Visionaries. New York: Infobase Pub. ISBN 0816068836. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 4 лютого 2015.
3. Edith Flanigen. National Inventors Hall of Fame. Архів оригіналу за листопад 29, 2014. Процитовано 4 лютого 2015.
4. Orna, 2009, с. 53.
5. Engineering.com.
6. Moriarty.
7. Lemelson-MIT, 2004.
8. Miller, 2009.
9. NIHF.
10. US 3306922.
11. InventorOfTheWeek.
12. E. M. Flanigen, J. M. Bennett, R. W. Grose, J. P. Cohen, R. L. Patton, R. M. Kirchner, J. V. Smith (1978). Silicalite, a New Hydrophobic Crystalline Silica Molecular Sieve. Nature. 271: 512—516. doi:10.1038/271512a0.
13. The Edith Flanigen Award 2014. Humbold University of Berlin. Процитовано 17 січня 2015.^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
14. President Obama Presents the National Medals of Science & National Medals of Technology and Innovation. The White House. 20 листопада 2014. Архів оригіналу за 21 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015.
15. Chemical Pioneer Award. American Institute of Chemists. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 30 листопада 2015.
16. Marsh, 1992, с. 7.
17. Jackson.

Список літератури

• Jackson, David (3 жовтня 2014). Obama honors nation's top scientists. USA Today. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
• Orna, Mary (2009). "Women Chemists in the National Inventors' Hall of Fame: Their remarkable lives and their award-winning research". Bulletin for the History of Chemistry. 34 (1). Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 26 червня 2019.
• Moriarty, Barbara. Dr. Edith Marie Flanigen. The American Chemical Society, Chicago Section, Women Chemists Committee. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
• Engineering.com. Edith Flanigen. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
• InventorOfTheWeek. Inventor of the Week: Edith Flanigen. MIT School of Engineering. Архів оригіналу за 15 квітня 2003. Процитовано 10 січня 2014.
• Lemelson-MIT (2004). Edith Flanigen: 2004 Lemelson-MIT Lifetime Achievement Award Winner. MIT School of Engineering. Архів оригіналу за 3 серпня 2004. Процитовано 5 січня 2014.
• Marsh, Andrea C. (1992). "Short List, In the Chemistry". Syracuse University Magazine. 9 (2): 7. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
• Miller, Susan (1 травня 2008). Syracuse University to present honorary degrees to nine individuals of exceptional achievement at Commencement May 11. SU News. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
• NIHF. Inventor Profile: Edith Flanigen. National Inventors Hall of Fame. Архів оригіналу за листопад 29, 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
• UOP (19 жовтня 2012). Honeywell's UOP honors Avelino Corma at Edith M. Flanigen Honeywell invitational lecture in material science series. Honeywell UOP. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 6 січня 2014.
• US 3306922, Flanigen, Edith M .; Річард М. Баррер & Patrick J. Denny, «Молекулярні ситові адсорбенти», опубліковано 22 березня 1961 р. видано 28 лютого 1967 року
• US 3341302, Flanigen, Edith M. & Аллан Тейлор, «Метод флюсового розплаву для вирощування монокристалів, що мають структуру берилу», опубліковано 6 жовтня 1964 р. видана 12 вересня 1967