Едуар Альбер Рош

Едуар Альбер Рош
фр. Édouard Roche
Народився	17 жовтня 1820(1820-10-17) Монпельє, Франція
Помер	8 квітня 1883(1883-04-08) (62 роки) Монпельє, Франція ·пневмонія[1]
Країна	Франція
Діяльність	астроном, математик, метеоролог, викладач університету
Alma mater	Університет Монпельє
Галузь	астрономія, математика
Заклад	Університет Монпельє
Членство	Французька академія наук
Відомий завдяки:	Межа Роша Порожнина Роша
Нагороди
Едуар Альбер Рош у Вікісховищі

Едуар Альбер Рош (фр. Édouard Albert Roche; 17 жовтня 1820(18201017), Монпельє — 8 квітня 1883) — французький астроном та математик, найвідоміший своїми роботами в області небесної механіки.

Біографія

Народився в Монпельє, місті на півдні Франції. Закінчив Університет Монпельє, після закінчення в 1844 році викладав там же, с 1849 року — професор математики і астрономії. У 1849 році був запрошений Доменіко Франсуа Араго в Паризьку обсерваторію, але пропрацював там недовго — до 1852 року, після чого повернувся до Університету Монпельє, де зайняв кафедру математики. З 1873 року — член-кореспондент Французької академії наук .

Наукова діяльність

Основні наукові праці присвячені проблемам внутрішньої будови і форми небесних тіл, а також космогонії. У 1849—1851 досліджував фігури рівноваги рідких тіл обертання, беручи до уваги не лише внутрішні сили, але і зовнішні сили тяжіння. Вивчив граничний випадок зоряної конфігурації, коли вся маса зосереджена в центрі (модель Роша). Ця модель, як виявилося згодом, краще за інші описує розподіл густини в зорях як головної послідовності, так і в гігантах, і сьогодні вона широко застосовується у фізиці тісних подвійних зір, а характерна поверхня нульової швидкості, що оточує обидва компоненти і визначає верхні межі розмірів компонентів, була названа граничною, або критичною, поверхнею Роша. Запропонований Рошем закон зміни щільності Землі з глибиною і тепер використовується в теорії внутрішньої будови нашої планети. Рош розглянув рівновагу нескінченно малого супутника, що обертається біля кулястої планети по кеплеровій круговій орбіті, і показав, що рівноважні фігури неможливі, якщо кутова швидкість перевершує певну межу, звідси випливає, що існує нижня межа для радіуса орбіти — відстань, на якій рідкий супутник заданої щільності буде розірвано припливними силами (Межа Роша). Пояснив таким чином існування кілець у Сатурна. Досліджував також рух супутника скінченної маси. У 1873 році вперше дав математичне обґрунтування космогонічної небулярної гіпотези Лапласа, розглянув детально процес утворення планет, їхніх супутників, астероїдів. Вивчав атмосфери планет і комет, у 1859 роі, задовго до відкриття тиску сонячного світла, розглянув форму кометних оболонок і правильно пояснив її.

Див. також

• 38237 Рош — астероїд, названий на честь вченого.

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Рош Эдуард Альбер. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
• Édouard Roche. Membres de l'Académie des sciences depuis sa création
• Edouard Albert Roche (1820—1883)^{[недоступне посилання]} // Astrophys. Space Sci. — 1983. — Т. 97. — № 2. — С. 1-223. — DOI:10.1007/BF00653483

1. http://www.obs-hp.fr/dictionnaire/par_lettre/lettres_QR.pdf