Ебергард III Великий (нім. Eberhard III. der Große; 16 грудня 1614 — 2 липня 1674) — 8-й герцог Вюртембергу в 1628—1674 роках. За загальною нумерацією Ебергард VII.
Походив з Вюртемберзького дому, Штутгартської гілки. Другий син Йоганна Фрідріха, герцога Вюртемберзького, і Барбари Софії Гогенцоллерн. Народився 1614 року в Штутгарті. Його брат Фрідріх помер ще до народження Ебергарда, тому той став спадкоємцем трону.
1628 року після смерті батька став новим герцогом. Втім через молодий вік регентство отримав його стрийко Людвіг-Фрідріх, герцог Вюртемберг-Монбельяр.
Через едикт про реституцію імператора Фердинанда II від 6 березня 1629 року герцогство Вюртемберг втратило близько третини своєї території. 1631 року після смерті Людвіга Фрідріха новими регентами стали мати герцога Вюртембергу та його інший стрийко Юлій Фрідріх, герцог Вюртемберг-Вайльтінген. 1632 року останній за підтримки шведських військ повернув втрачені землі Вюртембергу. Втім згодом вступив у конфлікт з регентшею Ббарбарою Софією, внаслідок чого 1633 року пішов з посади. Невдовзі регентство було зовсім скасовано.
Вже 1633 року Ебергард III приєднався до Гейлброннської ліги протестанських держав, яку організувала Швеція. 1634 року війська Вюртембергу брали участь у битві при Нердлінгені, де шведи та їх союзники зазнали поразки від іспано-імператорської армії. Внаслідок цього остання захопила Вюртемберг, а герцог вимушений був тікати до Страсбурга. Тут 1637 року він пошлюбив представницю роду Зальм-Кирбург.
1638 року уклав договір з імператором Фердинандом III щодо повернення йому Вюртембергу в обмін на визнання Едикта про реституцію. Втім невдовзі після повернення до Штутгарту Ебергард III розпочав політику стосовно відновлення влади над монастирською власністю. В подальшому активну участь брав в Вестфальському конгресі 1645—1648 років. За умовами укладеного миру Вюртемберг зберіг усі володіння, що мав на 1618 рік.
У післявоєнний період головною турботою герцога було відновлення господарства держави, яке було знищено, місцевості сплюндровані. Населення внаслідок військових дій, голоду, епідемії бубонної чуми зменшилося з 350 до 120 тис. осіб. Ебергард III для подолання економічних негараздів став впроваджувати політику меркантилізму.
1649 року уклав угоду з братом Фрідріхом, щодо надання тому володінь, які утворили герцогство Вюртемберг-Ноєнштадт. 1651 року домовився з іншим братом — Ульріхом — щодо передачі тому герцогства Вюртемберг-Ноєнбюрг.
1655 року помирає його дружина. Вже 1656 року Ебергард III оженився вдруге. У зовнішній політиці намагався зберігати нейтралітет, не втручаючись в європейські конфлікти. Помер 1674 року від інсульту, був похований в монастирській церкві Штутгарта. Йому спадкував син Вільгельм Людвіг.
1. Дружина — Анна Катерина, донька рейнграфа Йоганна Казимира Зальм-Кибурга, генерала Швеції.
Діти:
2. Дружина — Марія Доротея Софія, донька князя Йоахіма Ернста Еттінген-Еттінгенського