PROFILBARU.COM

Олімпія Остапівна Добровольська
Олімпія Остапівна Добровольська
Інші імена	Раун-Добровольська
Народилася	31 липня (12 серпня) 1892; Одеса, Російська імперія
Померла	2 лютого 1990 (97 років); Нью-Йорк, США
Діяльність	акторка театру, режисерка, педагогиня
Заклад	Березіль
У шлюбі з	Гірняк Йосип Йосипович
	Олімпія Остапівна Добровольська у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добровольська.

Олі́мпія Остапівна Доброво́льська (31 липня (12 серпня) 1892(18920812), Одеса — 2 лютого 1990, Нью-Йорк) — українська драматична акторка, режисерка й педагогиня. Дружина Йосипа Гірняка.

З життєпису

Родом з України, на еміграції у США.

Закінчила Музично-драматичну школу М. Лисенка.

1916 року почала працювати з Лесем Курбасом в Молодому театрі, була співфундатором цього театру^[2],

Грала в театрі імені І. Франка та його студії (1920—1922), театрі «Березіль» (1922—1935), Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1935—1936).

У 1937 р. була заарештована, згодом добровільно поїхала на заслання до чоловіка Йосипа Гірняка у с. Чиб’ю (Ухтинсько-Печорські табори, Комі АРСР), де працювала в таборовому театрі (1938–1940).

Виступала у Черкаському колгоспному пересувному (1941) та Львівському оперному (разом з чоловіком Й. Гірняком організувала театральні студії; 1942—1944) театрах.

Разом з Й. Гірняком керувала Театром-студією в Австрії та Німеччині (1945—1949),

З 1949 року подружжя мешкало у США. 9 жовтня 1949 р. прем′єрою вистави «Мати і я» за твором М. Хвильового відновили роботу Театру-студії. 1954 р. цей творчий колектив перетворився в знаменитий Український Театр в Америці^[2], де Добровольська була артисткою та режисером.

Захоплювалась художнім читанням. Разом з Й. Гірняком створила 1956 р. у Нью-Йорку Театр-студію мистецького слова (Театр Слова). Акторів запрошували для виступів до різних міст США і Канади, кращі свої номери вони записали на платівки^[3].

Основні ролі

Сніжинка («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Мотронька, Лизька, Баронова Козіно («Комуна в степах», «97», «Мина Мазайло» М. Куліша), Соня («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Мати («Мати і я» за М. Хвильовим ), Едріта («Горе брехунові» Ф. Ґрільпарцера), Діана («Собака на сіні» Лопе де Веги).

Основні постановки

«Оргія», «Лісова пісня» Лесі Українки, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Неофіти» за Т. Шевченком, «Примари» Г. Ібсена, «Господиня заїзду» К. Ґольдоні, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра.

Див. також

Примітки

↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
↑ ^а ^б Залеська-Онишкевич Л. Гірняк і Добровольська — модерні скоморохи й корифеї, актори і режисери, вчителі великої штуки / Лариса Залеська-Онишкевич // Кіно-Театр. — 2010. — № 2. — С. 11—12.
↑ Йосип Гірняк: «Співчуваю учительській громаді...» // Гайдабура В. Театр, розвіяний по світу. — Київ, 2013. — С. 158.

Література

Dobrovolska, Olimpiia [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Ревуцький В. Олімпія Добровольська // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 210 . — ISBN 5-88500-071-9.
Ревуцький В. Нескорені «березільці»: Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк, 1985.
Театр-Студія Йосипа Гірняка і Олімпії Добровольської / упоряд. Богдан Бойчук. — Нью-Йорк : Вид-во Нью-Йоркської Групи, 1975. — 148 с.
Гайдабура В. Театр, розсіяний по світу. Феномен сцени повоєнної української діаспори (Німеччина, Австрія, Франція, США, Канада, Австралія) / Валерій Гайдабура. — Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2013. — 324 с.