Джоан Готчкіс (21 вересня1927(1927вересня21) — 27 вересня2022) — американська акторка театру, кіно та телебачення, письменниця та артистка. Постійний член Акторської студії[2] та Гільдії драматургів, Готчкіс найвідоміша своєю роллю доктора Ненсі Каннінгем у кількох сезонах серіалу «Дивна парочка» та написанням у співавторстві з Еріком Моррісом основоположного посібника з акторської майстерності «No Acting Please» (1977)[3], який досі використовується в коледжах і консерваторіях[4][5][6], а також своєю новаторською акторською грою у 1990-х роках.
Раннє життя
Готчкіс народилася в Лос-Анджелесі 21 вересня 1927 року[7][8]. Її батько, Престон, працював у сфері страхування та інвестицій[8], а мати Кетрін (Біксбі) походила з родини скотарів з округу Оріндж, яка перетворила Ранчо Лос-Аламітос на ферму великої рогатої худоби площею 26 000 акрів[7][9]. Готчкіс виросла у Сан-Марино[10] та навчалася у школі Вестрідж у сусідній Пасадіні[11]. Вона навчалася в Сміт-коледжі, який закінчила зі ступенем бакалавра мистецтв у 1949 році. Через три роки вона здобула ступінь магістра з дошкільної освіти в Педагогічному коледжі Бенк-Стріт[8], а потім три роки викладала в дитячому садку[9][12].
Кар'єра
У віці 26 років Готчкіс перейшла від викладацької роботи до акторства[12], приєднавшись до Акторської студії та вивчаючи акторську майстерність у Нью-Йорку[9]. Вона дебютувала на Бродвеї у виставі «Порада та згода», адаптації однойменного роману[9]. З 1950-х до 1990-х років Готчкіс виконувала різні ролі на телебаченні, в кіно та театрі (на літніх майданчиках та Бродвеї). Вона брала участь у бродвейських виставах «Це пташка…Це літак…Це Супермен» (попередні покази у Філадельфії)[13] та «Напиши мені, вбивцю»[14]. На початку 1960-х років вона приєдналася до акторського складу мильної опери «Таємничий шторм», в якій виконувала роль Майри протягом кількох років[15]. У 1967 році вона повернулася до Лос-Анджелеса та постійно працювала на телебаченні протягом 1970-х років[16]. Зокрема, Готчкіс зіграла роль доктора Ненсі Каннінгем, колишньої дівчини Оскара Медісона в телевізійній версії «Дивної пари» й Еллен у серіалі «Мій світ і ласкаво просимо до нього», який отримав премію «Еммі»[17].
Сцена з фільму «Дивна парочка» з (зліва): Готчкіс та іншими акторами Фредом Бейром, Джеком Клагменом і Дженіс Гансен.
Готчкіс також часто з'являлася як гість у телепроєктах, як-от «Зачаровані»[17], «St. Elsewhere»[8], «Лу Грант»[18], «Ангели Чарлі», «Меннікс»[17], «Маркус Велбі»[19], «Барнабі Джонс»[17] й інші. На великому екрані вона зіграла роль мами Гартлі в художньому фільмі «Ода Біллі Джо» (1976)[17].
Готчкіс зарекомендувала себе як авторка у 70-х роках: вона написала моноп'єсу «Спадщина», в центрі сюжету — домогосподарка з вищого класу, яка переживає психічний та емоційний зрив. Ерік Морріс поставив п'єсу на сцені; режисер Карен Артур побачила її та звернулася до Готчкіс з пропозицією зняти кіноверсію, де Артур стане режисером, а Готчкіс — сценаристом, продюсером і виконає роль[20][21]. Кінофільм «Спадок» (1975) отримав на Тегеранському кінофестивалі нагороду «Найкращий новачок»[16].
На початку 1980-х Готчкіс повернулася на сцену, виступаючи протягом кількох років у регіональних театрах, як-от Орегонський шекспірівський театр і Репертуарний театр Мілвокі[22]. Згодом вона зіграла головну роль у «Скляному звіринці» в Театральному центрі Лос-Анджелеса та іноді виконувала телевізійні ролі[16][23].
Tearsheets Productions
З кінця 1980-х років Готчкіс знову почала писати. Вона заснувала Tearsheets Productions[24] у Санта-Моніці та написала, продюсувала та виконала ролі у двох сольних п'єсах[9]. З першою, «Tearsheets: Rude Tales from the Ranch»[12][25], вона гастролювала у США на початку 1990-х[26][27] та побувала за кордоном на Единбурзькому міжнародному фестивалі «Fringe»[28], де отримала нагороду[29]. Її другою сольною роботою стала «Elements of Flesh: Or Screwing Saved My Ass» (1996) про старіння та сексуальність[30][31][32].
Особисте життя
Готчкіс вийшла заміж за Роберта Фостера у червні 1958 року[11]. Вони познайомилися під час знімання рекламного ролика[16]. У них народилася одна дитина, Пола. Вони розлучилися у 1967 році. Готчкіс повернулася до Лос-Анджелеса з Полою[12][16]. Зацікавленість Готчкіс психологією протягом усього життя привела її до того, що вона зрештою стала парапрофесіоналом із навчання подолання агресії в Інституті групової психотерапії (під наставництвом Джорджа Баха)[7][33].
↑Elston, Ken (Approved September 19, 2012). George Mason University Course Approval Form. George Mason University College of Visual and Performing Arts; retrieved 2012-12-13 (Scroll to «Professional Perspectives on Performance: Recommended Reading»).
↑ абвгHubbard, Linda S.; Steen, Sara J. (1989). Contemporary Theatre, Film and Television. Cengage Gale. с. 184. ISBN9780810320703. Personal: Born September 21, 1927, in Los Angeles, CA; daughter of Preston (in the insurance and investment business) and Katharine (Bixby) Hotchkis; married Robert Foster (a film director and writer) … Education: Smith College, B.A., 1949; Bank Street College of Education, M.S., 1952, studied acting with Lee Strasberg, Sanford Meisner, Kristen Linklater, Eric Morris …
↑ абвгдCurtis, Cathy (18 жовтня 1996). Acting Her Age. Los Angeles Times. Процитовано 5 жовтня 2022.
