Двадцять листів до друга (Twenty letters to a friend) – біографічна книга Світлани Аллілуєвої. Вперше опублікована 01 січня 1967 року видавництвом Harper&Row[1].
«Двадцять листів до друга» були написані С. Аллілуєвою влітку 1963 року у с. Жуківка поблизу Москви. За її словами книга створювалась, коли існувала надія на демократичні зміни у СРСР. Проте згодом стало зрозуміло про неможливість видання книги на батьківщині автора.
У зв’язку із цим, рукопис у 1967 році був вивезений та опублікований у США англійською мовою напередодні святкування у СРСР 50-ї річниці Жовтневої революції, що викликало у Радянському Союзі обурення[2][3].
Книга написана у формі листів, в яких С. Аллілуєва без дотримання хронології розповідає про своє життя та своїх рідних і близьких.
Багато уваги вона приділяє своєму батькові, Йосипу Сталіну та майже детально малює порядок, що панував у сталінських резиденціях. Вичерпно характеризує його близьке оточення: Л. Берія, М. Власика, С. Орджонікідзе, С. Кірова. При цьому увага акцентована на вплив Л. Берії, який той мав на Й. Сталіна.
У своєму творі автор передає атмосферу страху і недовіри, політичних інтриг, що панували серед керівництва країни; штучного створення образу ворога.
Та основним лейтмотивом є спогади про загиблу матір, Надію Аллілуєву.
Як викладено у книзі, правдиві обставини та причини її смерті стали відомі С. Аллілуєвій багато років потому з іноземних видань і саме це викликало перші сумніви у правильності діянь Й. Сталіна.
Книга завершується сподіваннями на перемогу Добра та Розуму.
Після публікації книга отримала неоднозначні відгуки.
На думку професора Ольстерського університету Реймонда Пірсона, «книга вийшла досить розчаровуючою. В ній простежується спроба перекласти провину за сталінські злочини на Берію…»[4].
Але, незважаючи на критику, «Двадцять листів до друга» стали бестселером за версією New York Times[5], що оцінив книгу як «захоплюючу від першої до останньої сторінки…», також відмітивши її цікавість та змістовність[6].