PROFILBARU.COM

Даніеле Ганзер
Даніеле Ганзер
нім. Daniele Ganser
Народився	29 серпня 1972 (52 роки); Лугано, Тічино, Швейцарія
Місце проживання	Базель-Штадт
Країна	Швейцарія
Діяльність	історик Нового часу, письменник, письменник-документаліст, лектор, історик, публіцист, подкастер
Alma mater	Базельський університет; Амстердамський університет; Waldorf schoold; Gymnasium Leonhardd (1992)
Галузь	політична історія, військова історія, воєнна політика, history of ward, глобалізація, права людини і теорія змови
Заклад	Avenir Suissed; Федеральна вища технічна школа Цюриха; Базельський університет; Університет Санкт-Галлена
Науковий ступінь	ліценціат (1998) і доктор філософії (2001)
Науковий керівник	Georg Kreisd
Членство	Rubikond
Батько	Gottfried Ganserd
Нагороди	IQ Awardd (2015) Mind Awardd (26 березня 2019) Q96694949? (29 січня 2020) Золота дошкаd (2023)
Особ. сторінка	danieleganser.ch
	Даніеле Ганзер у Вікісховищі

Даніеле Ганзер (нар.. 29 серпня 1972 року, Лугано, Тічино, Швейцарія) — швейцарський історик, публіцист та конспіролог^[8].

Найбільш відомий завдяки книзі «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі» (з передмовою історика Георга Крейса 2004), в якій, зокрема, обговорюється операція «Гладіо» і глава «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна .

Життєпис

Даніеле Ганзеранродився 29 серпня 1972 року в Лугано в родині пастора Готфріда Ганзера (1922—2014) і його дружини Жаннет.

Дванадцять років навчався у Вальдорфській школі, де навчання велося за антропософською педагогікою Рудольфа Штайнера, а потім перейшов до Гольбейнської гімназії яку закінчив у 1992 році, отримавши атестат зрілості і відправившись на військову службу^[9] .

Потім навчався в Базельському університеті, Амстердамському університеті і Лондонській школі економіки, де вивчав давню та нову історію, філософію та англійську мову зі спеціалізацією міжнародні відносини . У 1998 році отримав ліценціат, закінчивши факультет гуманітарних наук Базельського університету, проводячи дослідження в Базельському університеті і Лондонській школі економіки . Його науковим керівником був Юсси Ханхімякі^[10] . У 2000—2001 роках під науковим керівництвом Георга Крейса в Базельському університет Даніеле Ганзер підготував і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора в галузі філософії (нім. Doktor der Philosophie insigni cum laude на тему «Операція „Гладіо“ в Західній Європі і Сполучених Штатах» . Ганзер мав намір пройти габілітацію у Швейцарській вищій технічній школі Цюріха і Базельському університеті, захистивши дисертацію «Пік нафти» . Однак, як стверджує в своїй книзі «Змова! Фанатична полювання за злом у світі» журналіст і письменник Роже Шавинський, Крейс та інші професори, до яких звертався здобувач, вирішили, що в представленому вигляді робота не повною мірою відповідає науковим стандартам^[11]

З 2001 по 2003 роки Ганзер відповідав за міжнародні відносини і політичний аналіз у Цюріхському аналітичному центрі Avenir Suisse .

У 2003 році був членом Консультативної ради Міністерства закордонних справ Швейцарії з громадянського миру і прав людини .

У 2003—2006 роках Даніеле Ганзер працював старшим науковим співробітником Центр з вивчення питань безпеки Швейцарської вищої технічної школи Цюріха . За словами Ганзера, у 2006 році ректор університету написав йому лист в якому сказав, що виступи і дослідження Гасера кидають тінь на репутацію навчального закладу, тому трудовий договір не був продовжений.^[12]

У 2006 році спільно з іншими вченими заснував швейцарське відділення Асоціації з вивчення пікової нафти і газу (ASPO), де до 2012 року був членом правління.

З 2007 по 2010 роки Даніеле Ганзер працював викладачем історичного факультету Базельського університету, де також брав участь в проекті дослідження «піку нафти»^[13] . До числа його наукових інтересів входили «Міжнародна новітня історія з 1945 року», «Таємна війна і геостратегія», «Таємні служби і спеціальні служби», «Пік нафти і ресурсні війни» та «Бізнес і права людини» .

У 2011 році він став засновником і очолив «Швейцарський інститут миру і дослідження енергетики»^[14], що займається питаннями державного тероризму і відновлюваної енергії .

У 2012—2017 роках викладав критичне мислення в інституті при Університеті Санкт-Галлена^[11] . Також там вів разом з Рольфом Вюстенхагеном курс з історії та майбутнього енергетичних систем^[15] .

Російсько-українська війна

Ганзер поширює наратив російського державного уряду про те, що розширення НАТО на схід порушило обіцянку Заходу та поставило Росію під тиск. Протести Євромайдану в Україні в 2013/2014 не були продемократичним рухом^[16], а були організовані «американськими акторами», щоб привести до влади прозахідного бізнесмена Петра Порошенка. Про це Ганзер також заявив на російському пропагандистському порталі Sputnik у 2015. Російсько-українську війну 2014 він трактує як можливу проксі-війну з боку США^[17]. Він продовжує дотримуватись цієї точки зору після російського вторгнення в Україну в 2022 році, в тому числі в російських пропагандистських ЗМІ, таких як RT^[18]. Його анонс лекції на тему "Чому почалася війна в Україні?" жодного разу не згадав Росію-агресора, а шість разів США^[19].

Віце-прем’єр-міністр і міністр оборони Люксембургу Франсуа Бауш у листопаді 2022 року розкритикував: інтерпретація Ганзером Євромайдану як перевороту та причини війни була «фальсифікацією історії». Ганзер припускає, що переговори також мали відбутися з Гітлером, і прирівнює демократично обраних політиків до таких деспотів, як Володимир Путін^[20].

Історики Східної Європи Франциска Девіс, Клаус Гезтва, Юлія Обертрайс, Мартіна Вінклер^[16] і Фрітьоф Беньямін Шенк відкидають тези Ганзера про війну Росії проти України як неспроможні, сумнівні та такі, що переймають російську державну пропаганду. За словами Шенка, Ганзеру бракує «технічної експертизи» з цього питання; він ніколи не досліджував Східну Європу^[21].

Секретні армії НАТО

У 2004 році Даніеле Ганзер опублікував книгу, «Секретні армії НАТО: Операція „Гладіо“ і тероризм у Західній Європі», в якій стверджує, що підрозділи Гладіо тісно співпрацювали з НАТО і ЦРУ та були відповідальні за теракти проти цивільного населення Італії. Офіційно США відкидають ці звинувачення. Маркус Лінден каже: під гаслом дослідження миру він розпалює антиамериканізм, на той час як він представляє Росію як односторонній позитив.^[22]

9/11 та американська Імперія

Даніеле Ганзер написав главу «9/11 та американська Імперія» в книзі під редакцією Девіда Гріффіна. У ній Ганзер сумнівається, що «Аль-Каїда» стоїть за атаками 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Також в своєму виступі у травні 2017 року в Тюбінгені (Німеччина) він звернув увагу на невідповідності щодо висвітлення засобами масової інформації подій 11 вересня 2001 року. У центрі його критики знаходиться WTC 7 (7-й корпус Всесвітнього торгового центру, англ. World Trade Center 7, скор. WTC 7), флігель вежі-близнюка, який впав, хоча він не був вражений ніякими літаками. «У нас є три вежі і два літаки, WTC 7 падає симетрично, це був вогонь або знесення», — сказав Даніель Ганзер^[23]

Він також ставить під сумнів висновки комісії 9/11, він заявляє, що «офіційна версія подій 11 вересня, викладена у висновках комісії, не заслуговують на довіру». Наприклад, Курт Спіллманн, заслужений професор політики безпеки в ETH, класифікував свого колишнього колегу Гансера як «спокусника і спекулянта».^[24]

Наукові праці

Reckless Gamble-The Sabotage of the United Nations in the Cuban Conflict and the Missile Crisis of тисяча дев'ятсот шістьдесят-дві. University Press of the South, New Orleans, December 2000,
Der Alleingang-Die Schweiz 10 Jahre nach dem EWR-Nein. (Uwe Wagschal, Daniele Ganser, Hans Rentsch) Orell Füssli, December 2002
NATO's Secret Armies: Operation Gladio and Terrorism in Western Europe. Cass, London 2004.
Peak Oil: Erdöl im Spannungsfeld von Krieg und Frieden. In: Phillip Rudolf von Rohr, Peter Walde, Bertram Battlog (Hrsg.): Energie. vdf Hochschulverlag an der ETH Zürich, Zürich 2009^[25]
«America is Addicted to Oil»: USSecret Warfare and Dwindling Oil Reserves in the Context of Peak Oil and 9/11. In: Eric Wilson (Hrsg.): The Dual State: Parapolitics, Carl Schmitt and the National Security Complex. Ashgate 2012, (4. Kapitel)
Europa im Erdölrausch: Die Folgen einer gefährlichen Abhängigkeit. Orell Füssli, Zürich 2012.