PROFILBARU.COM

Данило Кіш
Данило Кіш
Народився	22 лютого 1935[…]; Суботиця, Королівство Югославія
Помер	15 жовтня 1989[…] (54 роки); X округ Парижа, Франція; ·рак легень
Поховання	Алея почесних громадян Нового цвинтаря Белградаd
Країна	СФРЮ; Королівство Югославія
Місце проживання	Суботиця
Діяльність	поет, прозаїк-романіст, сценарист
Alma mater	Факультет філології Белградського університетуd (1958)
Заклад	Університет Лілльd і Страсбурзький університет
Роки активності	з 1962
Членство	Сербська академія наук і мистецтв
У шлюбі з	Mirjana Miočinovićd
Автограф
Нагороди	Премія журналу НІН (1972) Andrić prized (1983) Preis der SWR-Bestenlisted (1988)
	Сайт: kis.org.rs
	Данило Кіш у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Дани́ло Кіш (серб. Danilo Kiš; 22 лютого 1935(19350222), Суботіца — 15 жовтня 1989, Париж) — сербський письменник. Його вважають одним із найвидатніших сербських письменників.

Життєпис

Мати Кіша була уродженецею Чорногорії, а батько — угорським євреєм. Під час Другої світової війни його батько загинув в німецькому концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау. Мати з сином втекли в Угорщину, де залишались до кінця війни.

З 1954 року Кіш навчався на філософському факультеті Белградського університету, який закінчив в 1958 році.

В 1962 році було з'явилися два перші його твори: «Мансарда: сатирична поема» (Mansarda: satirična poema) та «Псалом 44» (Psalam 44).

Довгий час Кіш працював в Белграді та Новому Саді перекладачем з угорської, французької та російської мов. Крім того він викладав сербську мову та літературу в Страсбурзі, Бордо та Ліллі.

В 1973 році Кіш був нагороджений визначною югославською літературною премією журналу НІН (NIN, Nedeljne informativne novine) за книгу «Пісочний годинник» (Peščanik).

В 1979 році, після літературних та політичних гонінь, Кіш переїхав до Франції.

З 1962 до 1981 року Кіш був одружений з Міряною Міочіновіч (Mirjana Miočinović). Після розлучення і до самої смерті жив з Паскаль Делпеш (Pascale Delpech). Помер від раку легень 15 жовтня 1989 року в Парижі, похований у Белграді.

Бібліографія

«Мансарда: сатирична поема» (серб. Mansarda: satirična poema, 1962)
«Псалом 44» (серб. Psalam 44, 1962)
«Сад, попіл» (серб. Bašta, pepeo, 1965)
серб. «Rani jadi: za decu i osetljive» (1969)
«Пісочний годинник» (серб. Peščanik, 1972)
«По-етика» серб. «Po-etika» (1972)
«По-етика, книга друга» серб. «Po-etika, knjiga druga» (1974)
«Гробниця для Бориса Давидовича» (серб. Grobnica za Borisa Davidoviča: sedam poglavlja jedne zajedničke povesti, 1976), укр. пер. 1998
«Урок анатомії» (серб. Čas anatomije, 1978)
«Ніч і морок» серб. «Noć i magla» (1983)
«Homo poeticus» (1983)
«Енциклопедія мертвих» (серб. Enciklopedija mrtvih, 1983), укр. пер. 1998
«Гіркий оцет мистецтва» (серб. Gorki talog iskustva, 1990)
«Життя, література» (серб. Život, literatura, 1990)
серб. «Pesme i prepevi» (1992)
серб. «Lauta i ožiljci» (1994)
серб. «Skladište» (1995)
серб. «Varia» (1995)
серб. «Pesme, Elektra» (1995)