Площа — 67,52 км2. Населення становить 57 422 ос. (станом на липень 2023)[2].
Східна частина міста після Другої світової війни була відділена від Герліца й перебуває зараз в Польщі та називається Згожелець. Кордон утворює річка Ниса-Лужицька.
Місто під час війни не було зруйноване, тож тут зберігся найбільший в Німеччині історичний центр міста[3]. У місті більше 4 000 добре відреставрованих пам'яток архітектури[4].
Взимку в місті Герліц місцевий час збігається з офіційним, оскільки 15-й меридіан, за яким визначається Центрально-європейський час, пролягає в межах міста.
Історія
ПІд час археологічних розкопок у межах міста знайшли монети Римської імперії. Після того, як німецькі племена в ході Великого переселення народів в IV-му та V-му століттях покинули район східної Верхньої Лужиці, в VII-му і VIII-му столітті тут поселилися слов'янські племена.
Наприкінці X-го століття майсенський маркграф Геро підкорив слов'ян Верхньої та Нижньої Лужиці і включив їхню територію в Священну Римську імперію. Проте територія довгий час залишалася вогнищем конфлікту між Богемією, Польщею і Священною Римською імперією. Герліц вперше згадується в 1071 році в грамоті короля Генріха IV. Кілька років пізніше територія Верхньої і Нижньої Лужиці в 1075 році як застава і в 1089 році як феод потрапила під владу богемських герцогів і королів, які цим стали володарями міста до 1635 року.
Церква святих Петра і Павла
Під правлінням Асканіїв, які отримали східну частину Верхньої Лужиці разом з містом Герліц в 1253 році у вигляді застави від чеського короля, місто було укріплене і розширене в західному напрямку. В 1303 році Герліц отримав міське право. Після того, як місто було повернуто королю, Іоанн Люксембурзький дозволив поселення євреїв і дав місту кілька привілеїв, у тому числі право на карбування монет. Незабаром місто стало одним з найважливіших торгових міст між Ерфуртом і Бреслау.
Спираючись на економічну силу і королівський привілей 21 серпня 1346 міста Баутцен, Герліц, Циттау, Каменц, Леба та Лаубан заснували Союз шести міст, щоб за дорученням короля богемського і майбутнього німецького імператора Карл IV забезпечити земський мир. Юридично Герліц мало відрізнявся від імперських міст.
З 1377 по 1396 рік місто було столицею герцогства Герліц, яке заснував Карл IV для свого семирічного сина Йоганна фон Герліц. Після його смерті в 1396 році герцогство було скасовано.
Міст у старій частині Герліца
Під час Гуситських воєн в 1429 році тільки були спалені південні та східні слободи, саме місто не постраждало. У XV столітті місто був залучений в суперечку за чеський престол між Їржі з Подебрад і Матвієм I Корвіном. Згодом розбудову міста було розширено. Під правлінням угорського короля Матвія I Корвіна місто в пізньому XV столітті зазнало період розквіту, що тривав до XVI століття. У цей час були побудовані багато будинків і церкви в стилі пізньої готики та відродження.
У 1635 році Герліц разом з Верхньої Лужицею взамін за борги був відданий імператором Саксонії. В ході Тридцятилітньої війни місто було окуповане шведами і сильно зруйноване.
У 1816 місто внаслідок рішень Віденського конгресу Герліц увійшов до прусської провінції Сілезія. Це мало вирішальний вплив на політичний та суспільний розвиток міста. У 1833 році було запроваджено прусське міське право і місто зазнало новий період процвітання. У 1848 році місто було сполучене залізницею з Дрезденом, Берліном і Бреслау. Це сприяло швидкій індустріалізації. Численні споруди з того періоду досі визначають обличчя міста на південь від центру.
У 1945 році війська вермахту під час відступу підірвали всі мости через Нейсе, але місто в основному залишилося неушкодженим. За Потсдамською угодою місто ділиться на німецьку та польську частину Згожелець.
↑Statistische Monatszahlen Stadt Görlitz. Monat Juli 2023(PDF) (німецька) . Görlitz: Stadtverwaltung Görlitz. Kommunale Statistikstelle. August 2023. с. 3 (PDF). {{cite book}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка); |format= вимагає |url= (довідка)
↑Stadt Görlitz (Hrsg.): Große Kreisstadt Görlitz Integriertes Stadtentwicklungskonzept INSEK. Dez. 2009, S. 12ff
Tino Fröde: Privilegien und Statuten der Oberlausitzer Sechsstädte – Ein Streifzug durch die Organisation des städtischen Lebens in Zittau, Bautzen, Görlitz, Löbau, Kamenz und Lauban in der frühen Neuzeit. Oberlausitzer Verlag, Spitzkunnersdorf 2008, ISBN 978-3-933827-88-3.
Andreas Bednarek: Die städtebauliche Entwicklung von Görlitz im 19. Jahrhundert. Stadtverwaltung, Görlitz 1991. (Schriftenreihe des Ratsarchivs der Stadt Görlitz, Band 15)
Andreas Bednarek: Streifzüge durch Görlitz. 2. Auflage. Sutton-Verlag, Erfurt 2000, ISBN 3-89702-018-1.
Die östliche Oberlausitz im Spiegel der Literatur. In: Görlitzer Magazin. Geschichte und Gegenwart der Stadt Görlitz und ihrer Umgebung. Jg. 1 (1987) ff. Auflage. ISSN 1439-2690.
Michael Guggenheimer: Görlitz. Schicht um Schicht. Lusatia, Bautzen 2004, ISBN 3-936758-12-3.
Ernst Heinz Lemper: Görlitz. Eine historische Topographie. 2. Auflage. Oettel-Verlag, Görlitz 2009, ISBN 3-932693-63-9.
Theodor Neumann: Geschichte von Görlitz. Remer, Görlitz 1850 (online).
Doris und Jürgen Sieckmeyer: Görlitz. Das Tor zum Osten. Wienand, Köln 1995, ISBN 3-87909-474-8.
Erich Keyser (Hrsg.): Nordostdeutschland. (Deutsches Städtebuch. Handbuch städtischer Geschichte, Band 1). Kohlhammer, Stuttgart 1939.
Frank Vater: Architekturführer durch die historische Altstadt von Görlitz. 4. Auflage. Chichinebs, 2009, ISBN 978-3-939177-02-9.
_2007-05-12.jpg)
