N — може, син попереднього, стольник оломоуцького єпископа Бруно фон Шауенбург (1249—1288), від якого 1255-го отримав кілька сіл та половину замку Фулленштайн, мав 3 сини
Теодорик (Екрік), 1275-го набув другу половину замку Фулленштайн[2]
Галицькі Гербурти
Герборд[2] Павч (Павеза) з Городович (Herbord Pawcz z Grodowicz, 1373—бл.1400[3]), за Адамом Бонецьким, мав синів Миклаша (Miklasz), Фридруса (Frydrus), Герборда (Herbord)[2]
Миколай (Миклаш)[4] Гербуртович[2] (?—не раніше 1447[5]) — підписувався «з Фельштина» (його сини також), від 1423 отримав від короля ЯгайлаКолпець (Kołpiec) у Дрогобицькому повіті, 1436 продав Хлиплі[2], ловчийльвівський (1436) та перемиський (1437—1447)[4], підписав берестейський мир[2], сини (згідно запису Перемиських земських книг 1462 року) поділили спадок[6]; дружина — Ельжбета[2]
Якуб, підписувався «з Чаплі і Колпця», разом з братом Яном 1446 заставили Ляшки (Laski), його удова Гелена 1468 постійно «з Колпця»
Герборд (або Миклаш, ?—не раніше 1503), підписувався «з Лозова», іноді — «з Хирова», самбірськийвойський 1484; дружина — Дорота, 1467 зробила запис для чоловіка[7]
Пйотр, підписувався «Одновський чи Фельштинський з Фельштина», у 1511 будучи бецькимстаростою, став львівським підкоморієм, 1521 взяв у заставу Сандецьке староство; 1488 був одружений з львівською підчашанкою Беатою Романовською
Анна, дружина люблінського воєводи Яна Олесницького з Бохотниці (Bochotnica)[7]
Катажина, дружина Яна Куликівського
Барбара, дружина Якуба Клюса з Вижнян, правдоподібно, вдруге вийшла за Яна Журавинського, втретє за Станіслава Рея з Нагловиць
Якуб (1460—1498[9]) (помер до 1494[10]) — підписувався з братом з «Віднева чи Фельштина»[7] (також був дідичем Руданців, також так підписувався), галицький войський[10], 1464 разом з братом Яном отримали Нове Село (Nowesioło)[7], дружина — Анна Влодкович (Яричівська[9]) з Княгиничів, може, його другим сином був Ян, дідич Кукезова (?—до 1556)[10]
Ядвіга, дружина львівського войського (у 1460) Пйотра Фаля з Пелнятичів (Pełniatycze[14])[7]
Герборд[2] (Гербурт[3], бл. 1390 — після 1469[джерело?]) з Фельштина і Прилбичів (підписувався також «з Брухналя»}), перемиський хорунжий 1437
Миклаш (Миколай) — перемиський стольник 1480, дружина Анна з Дідилова
Анджей, підписувався «з Дідилова і Добромиля», студент Краківського університету 1477, львівський поборця, войський самбірський 1504[10], львівський 1520
Ян з Добромиля[15] (з Фульштина, дідич Нізинця (Низинця) та Брухналя)[16], самбірський войський 1515, війт Перемишля 1531 (через кілька місяців поміняв на самбірське Дершняка), перемиський підкоморій 1538, 1518 отримав дозвіл короля щодо надання прав міста Брухналю; дружина Ядвіга Хватувна (Chwatówna)
Пйотр Ян (бл. 1550—1586 чи 1588) — навчався в Інґольштадті, 1574 р. був у Римі, де ним опікувався Станіслав Гоз'юш; 1580 р. отримав у Моґунції ступінь філософський, 1581 р. був у Парижі; не брав активної участі в політичному житті, у грудні 1584 р. не хотів бути послом на сейм від сеймику у Вишні (переконували прихильники канцлера, також Зборовського), знав кілька мов
Еразм — навчався у Кракові (1580 р.), Інгольштадті 1581 р., Діллінґені 1582
Еразм Войцех — улюбленець Яна Щасного Гербурта, якому віддав у безплатну оренду Фельштин, Глибоке, Сусідовичі, що викликало протест опікунів
Станіслав — навчався з братом Еразмом, у дідичному Добромилі заклав друкарню; був одружений з каштелянкою равською Тшцінською, яку по його смерті 1601 р. прогнав з маєтків добромильських спадкоємець Ян Шасний
Миколай (?—не раніше 1558[27]), підписувався «з Дідилова»[10], 1505-го Шаравський подав у відставку з посади кам'янецького каштеляна на його користь, однак король її не прийняв, кам'янецький войський 1513, набув Бердехів 1501[28], 1518 отримав право на проведення ярмарків у дідичному місті Кудринці (Kudyrnice); дружина Ельжбета Ходоровська, удова
Войцех, дідич Збоїщ, дружина Анна Белжецька, з нею отримали у доживоття Prosiek (Руське воєводство), вже як удова засуджена до баніції
Каспер, дружина Софія Подолецька, дочка самбірського войського, дідичка Хишевичів, убила чоловіка після повернення додому з табору після тривалої відсутності
Анджей
Зофія
Малгожата
Валентій
Якуб (?—1549), дідич с. Міженець, дружини Єлизавета Чурило (дочка Миколая), Катажина Ваповська
Ян (бл.1540-по 1607[34]), син першої дружини, 1549 неповнолітній, 1587 львівський хорунжий,
Абрагам (син другої дружини), чоловік Софії Корнякт, дочки Костянтина Корнякта
Фридруш (Frydrusz), 1374-го разом з братом Гербордом отримав надання від князя Владислава Опольського[2]
Ольга Лащинська (Olga Łaszczyńska) вважала, що Фридруш Павч з Хлиплів і Фельштина (1374—1440), який 1374 отримав надання від князя Владислава Опольського, був:
батьком Яна з Віднева (Однова, 1437—1487)[37] та Якуба (1460—1498)[38]
дідом Пйотра (1485—1532, львівський підкоморій, староста бєцький та сандецький; дружина — Беатою з Романовських)[37] та Фридерика (?—1519, львівський хорунжий)[9] відповідно.
Северин — за Несецьким, син Яна з Фульштина, дідича Нізинця (Низинця) та Брухналя, брат Валентія, Яна, Якуба, загинув під Обертином 1531[16]
Подільські Гербурти
Ян (Jan Herburt Dziedziłowski, ?—1553) — кам'янецький підкоморій (1540—1552[39]), барський староста (з 1552), дружина — Зофія Домбровська (Zofia Dąbrowska)
Миколай (?—1639) — кам'янецький каштелян з 1635, чоловік Анни Жолкевської, разом з якою 1629 отримав від своєї матері Констанції Уланівці (Ułanowce) з Барського староства
Констанція (Анна[джерело?]) — дружина польного коронного писаря Яна Сапіги
Зузанна — дружина Франциска Стадницького, Константія Ободенського[32].
Миколай (?—наприкінці 1610) — ротмістр, 1600 р. брав участь у молдавській виправі, був придворним короля; 1601 р. став старостою тлумацьким (передав батько); 1609 р. був звільнений від обов'язку постання перед трибуналом як королівський ротмістр, товаришив С. Жолкєвському під час походу на Москву. Помер невдовзі після прибуття під Смоленськ.[45]
Герборд (Herbord) — брат Миклаша, згаданий у львівських земських книгах 1432
Миколай, разом з братом Зебжидом (Северином, за Несецьким — львівський хорунжий 1471) після поділу спадку з братом Яном (за Несецьким, усі — сини Миклаша) отримали, зокрема, поселення Добромиль, Прилбичі, Княжополе, Папоротне (Paprotno), Воля, Мужиловичі, Підлуби, Вербляни
Єнджей, Клеменс, Францішек, Ян, Марцін — дідичі на Ляшках 1536 року[6]
↑ абŁaszczyńska O. Herburt (Herbord Herbordowicz z Felsztyna, Przyłbic i Bruchnalia), (poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
↑ абUrzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował Prszyboś K. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 337. (пол.)
↑Michalewiczowa M. Radziwiłł Jan h. Trąby (1515—1561) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — S. 195—197. (пол.)
↑Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 443.
↑ абCynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 444.
↑Cynarski S. Herburt Jan Lew z h. Pawęża (ok. 1603-ok. 1631) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 446.
↑Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)
↑Żelewski R. Herburt Mikołaj h. własnego (рo 1524—1593) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 447—449.
↑Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 449.
↑Łaszczyńska O. Herburt Seweryn (Zebrzyd) z Felsztyna, Dobromilia i Bruchnalia h. Pawęża albo Herburtowa (zm. 1497) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 450.
↑Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
↑Małecki J. Herburt Jan h. własnego (ur. ok. 1540, zm. po 1607) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 442—443.
↑Cynarski S. Herburt Jan z Fulsztyna h. własnego (1568—1626)… — S. 445.
↑Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602)… — S. 449—450.
↑Chłapowski K. Stanisławski Baltazar (Bakcer) h. Pilawa (zm. 1610) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 112.