У 1937 році райком комсомолу направив братів Миколу, Михайла та Віктора Гарамів в Одеську військову школу льотчиків імені Героя Радянського Союзу Поліни Осипенко, яку вони закінчили у 1939 році. Для подальшого проходження служби брати Гарами були направлені в 2-й винищувальний авіаційний полк ВПС Київського особливого військового округу. На прохання батьків, в частину, де служили Микола, Михайло і Віктор, авіаційним механіком був направлений і молодший брат Павло Гарам.
В діючій армії усі з червня 1941 року. Воювали на Південно-Західному фронті. В серпні 1941 року брати Михайло і Віктор направлені в тил на переформування: включені до складу 434-го винищувального авіаполку, сформованого «з льотчиків і техніків розформованих на різних фронтах частин» (старший Микола залишився у складі 2-го вап).
434-й вап, на озброєнні якого стояли винищувачі ЛаГГ-3, був направлений на Північно-Західний фронт. Першу перемогу Михайло Гарам отримав 9 вересня 1941 року: в парі з братом Віктором в повітряному бою з 9 Me-109 збив двох з них. Однак в нерівному бою над територією, зайнятою противником, був збитий брат Віктор — у нерівному бою він збив «Юнкерса», але 3 Ме-109 взяли його літак в кліщі[1]…
26 вересня в складі п'ятірки вилетів на штурмовку ворожого аеродрому. Наліт був раптовим — льотчикам вдалося знищити на землі 16 літаків противника. 4 з них — на рахунку Гарама. В той же день Михайлу довелося одному вести бій з 9 ворожими винищувачами Ме-109. Один літак противника Гарам знищив в лобовій атаці, два інших, унаслідок вмілого маневру, зіткнулися при спробі взяти Як в «кліщі». Витративши боєприпаси, поранений, на ушкодженій машині Михайло Гарам продовжував імітувати бій з шістьма винищувачами противника доки вони не припинили переслідування. На зворотному маршруті на базу Гарам таранним ударом ушкодив літак-розвідник Ju 88[2]. За чотири знищені літаки противника, у тому числі один таранним ударом Михайло Гарам був нагороджений орденом Леніна.
29 вересня полк, який залишився практично без літаків, був виведений на переформування, а технічний склад приступив до обладнання аеродрому поблизу села Залізна Гора Будогощенського районуЛенінградської області. В ході переформування частина отримала нові модернізовані ЛаГГ-3.
9 січня1942 року лейтенант Михайло Гарам в парі зі старшим лейтенантом Іваном Ізбінським збили над селищем Кириши на схід від Ленінграду розвідник Hs-126. 3 лютого льотчики М. Гарам і В. Орєхов вилетіли на прикриття своїх військ. Під час патрулювання в районі Спаська Полість пара була атакована п'ятіркою Ме-109. В результаті повітряного бою літаки Гарама і Орєхова було підбито, льотчики зробили вимушену посадку і повернулися в полк через три дні.
10 березня 1942 434-й вап знову був направлений на переформування і переозброєння на нову матеріальну частину — літаки Як-1 в Тамбовську область. Всього з 24 серпня 1941 року по 10 березня 1942 року 434-й винищувальний авіаційний полк здійснив 745 бойових вильотів, в повітряних боях знищив 28 літаків противника. Лейтенант М. Гарам — 2 особисто та 1 — в групі.
Після переформування, 12 червня 1942 року 434-й винищувальний авіаційний полк у складі 19 літаків перебазувався на польовий аеродром Піщанка поблизу міста Валуйки і увійшов до складу ВПС Південно-Західного фронту.
30 червня Михайло Гарам збив ворожий Ме-109 в районі Валуйок, а 1 липня десятка «Яків» зустріла в районі Валуйок винищувачі противника. Михайло Гарам збив один Ме-109, однак він сам був збитий і викинувся з палаючого літака на парашуті. Льотчик отримав опіки обличчя та руки, але залишився в строю.
З серпня 1942 року Михайло знову воював в одній ескадрильї разом з братом Миколою на Сталінградському напрямі. За кілька днів вересня 1942 року в небі Сталінграда Микола і Михайло збили ще три німецьких винищувача з «піковими тузами» на борту (ймовірно зі складу винищувальної групи JG 53). Всього ж під час боїв у небі Сталінграда Микола і Михайло збили в цілому сім літаків противника, з яких чотири на рахунку Михайла. 20 вересня Микола Гарам загинув — його підбитий літак впав на мінне поле і підірвався.
15 березня 32-й гвардійський винищувальний авіаполк зробив декілька бойових вильотів на прикриття переправ через річку Ловать. У бою старший лейтенант Михайло Гарам знищив Ме-109 в районі Кобилкіно. Командуючи ескадрильєю, під час бойових дій на Брянському фронті влітку 1943 року капітан Гарам особисто знищив ще два літаки.
Михайло Гарам був кілька разів поранений, у тому числі двічі — важко, але знову повертався на фронт. До червня 1944 року Михайло Гарам довів рахунок збитих літаків противника до дев'ятнадцяти.
28 червня 1944 року під час зльоту з аеродрому Ізубри Смоленської області літак командира 3-ї авіаційної ескадрильї 32-го гвардійського авіаполку Героя Радянського Союзу майора Михайла Гарама впав і розбився[4]. Очевидець трагедії Георгій Іванович Зайченко згадував:
«Важко сказати, що сталося, але на зльоті літак Михайла звалився на крило і скапотував. Коли я й інші техніки, що випускали літаки, прибули до місця катастрофи і намагалися перевернути літак вгору кабіною, аби витягнути льотчика, Михайло ще подавав ознаки життя. Сил наших було недостатньо, щоб перевернути літак, а коли прийшла допомога — було пізно. Миша помер у нас на руках. Це була важка для всіх нас втрата: братів Гарамів в полку всі любили, а Михайла особливо».
Оригінальний текст (рос.)
«Трудно сказать, что произошло, но на взлёте самолёт Михаила свалился на крыло и скапотировал. Когда я и другие техники, выпускавшие самолёты, прибыли к месту катастрофы и старались перевернуть самолёт вверх кабиной, чтобы вытащить лётчика, Михаил ещё подавал признаки жизни. Сил наших было недостаточно, чтобы перевернуть самолёт, а когда подоспела помощь — было поздно. Миша скончался у нас на руках. Это была тяжёлая для всех нас потеря: братьев Гарам в полку все любили, а Михаила особенно».
Всього під час війни Михайло Гарам здійснив 213 бойових вильотів. У повітряних боях збив особисто 19 і в групі 3 ворожих літака[5]. Поховали Героя на батьківщині — в парку «Качанівка» під Власівкою[6]. Згодом перепоховали в с. Петрушівці (на під'їзді до НІКЗ «Качанівка»).
У рідному селі Власівка встановлено погруддя Героя.
Ім'я героя вибите на монументі Слави на честь воїнів-односельців, полеглих у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини в центрі сільради — селищі Парафіївка.
↑За іншими даними в цьому бою М. О. Гарам збив Ju-88 противника. Його машина була підбита, а льотчик поранений. На пошкодженому літаку лейтенант Гарам перетягнув через лінію фронту і приземлився на своєму аеродромі.
↑Різні джерела дають різну інтерпретацію подій 26.09.1941 року. За версією сайту www.warheroes.ru [Архівовано 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] після штурмовки радянські літаки прийняли бій з десятьма Ме-109 противника. В ході бою Гарам збив три з них, а потім таранив ще один. М. Ю. Биков в книзі «Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг.» в бою 26 вересня зараховує Гараму один Ме-109 і один Ju-88
↑За даними інших джерел (зокрема www.warheroes.ru [Архівовано 5 лютого 2011 у Wayback Machine.]) гвардії майор Гарам отримав важке поранення у повітряному бою в районі Ізубри, помер від ран 28 червня 1944-го.
↑М. Ю. Биков в книзі «Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг.» вказує тільки на 13 особистих і 1 групову перемогу
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2
Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг. — М: Яуза, 2007
.svg){kind=small}
