* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Костянтин Север'янович Галкін (рос. Константин Северьянович Галкин; нар. 28 травня 1961, Горький, РРФСР) — радянський футболіст-аматор, російський футбольний та футзальний тренер.
Вихованець нижньогородського футболу. Закінчив інститут фізкультури імені Лесгафта. Володіє тренерською ліцензією категорії «PRO».
Як футболіст нетривалий період часу виступав за якутський «Автомобіліст» в першості РРФСР серед КФК. У першій половині 90-х працював директором якутського «Динамо». Потім протягом шести років тренував футзальний клуб «Зоря» (Якутськ), який виступав у першій лізі чемпіонату Росії.
З 2003 року — у великому футболі. Тренував команди другого дивізіону, дві з яких виводив у перший (ФНЛ) дивізіон — «Газовик» (2010) і «Тюмень» (2013/14). Тричі (2007, 2010 та 2013/14) визнавався найкращим тренером сезону в ПФЛ (зона «Урал-Поволжье»). З «Челябінськом» у 2007 році та ульяновською «Волгою» в сезоні 2012/13 років займав 3-тє місце. З АЛНАСом займав 4-те місце (2006). У 2009 році виводив «Челябінськ», а в сезоні 2013/14 років «Тюмень» в 1/8 фіналу кубку Росії.
Працював у тренерському штабі Дмитра Черишева в команді російської прем'єр-ліги «Волга» (Нижній Новгород)[1].
У лютому 2016 року в інтерв'ю[2] сайту «Матч ТВ» колишній гравець «Тюмені» Олег Самсонов стверджував[3], що матч «Анжі» — «Тюмень», який відбувся 10 травня 2015 року в рамках Першості ФНЛ, міг мати договірний характер, натякаючи на те, що воротар «Тюмені» Ренат Соколов спеціально пропустив один з м'ячів, стрибнувши в іншу сторону, при цьому зазначив дивні на його погляд слова головного тренера «Тюмені»[4]. Після цього тренер командою вже не керував[5][6], відправившись відповідно до рішення президента ФК «Тюмень» Олександра Попова на лікарняний[7], а Соколов більше не зіграв на рівні ФНЛ жодного матчу[8]. Президент ФНЛ Ігор Єфремов нічого дивного в цьому матчі не побачив[9]. Ситуація навколо вище вказаного матчу, за офіційними заявами[10], повинна була розглядатися на загальних зборах Ліги 21 лютого 2016 року[11].
Після відходу з Тюмені очолював клуби ПФЛ «Носта» й «Олімпієць».
У 2017 році працював головним тренером команди вищої грузинської ліги «Колхеті» з Поті[12].
З липня 2018 року по жовтень 2019 року працював у тренерському штабі Дмитра Черишева в «Нижньому Новгороді»[1][13].
У серпні 2019 року з «Тюмені», яка виступає в Першості ПФЛ, рішенням КДК було знято 6 очок за непогашення боргів перед низкою колишніх її гравців. У керівництві ФК «Тюмень» стверджують, що документи про преміювання гравців були підписані особисто Галкіним в той час, коли він був головним тренером команди[14][15].
Богданець (2015) · Галкін (2016–2017) · Писарєв (2017–2018) · Черишев (2018–2019) · Євдокимов (2019–2021) · Хазов (в. о.) (2021) · Кержаков (2021–2022) · Галактіонов (2022) · Хазов (в. о.) (2022) · Горлов (2023) · Юран (2023–2024) · Хазов (в. о.) (2024) · Ілич (2024) · Гончаренко (2024–)
Перевозников (1976) · Сальніков (1977) · Литвинов (1978–1979) · Касюк (1980–1981) · Корольов (1982) · Чумейко (1990) · Попов (1990) · Єланєв (1991–1993) · Богданов (1997–1998) · Корольов (1999–2002) · Попов (2002–2003) · Кузяєв (2003) · П'ятницький (2003) · Смертін (2004) · Айткулов (2004) · Федулов (2005) · Айткулов (2005) · Синіцин (2005–2006) · Авер'янов (2006–2009) · Айткулов (2009) · Галкін (2009–2011) · Євдокимов (2012–2017) · Кецбая (2017) · Федотов (2017–2019) · Ємельянов (2019–2020) · Парамонов (2020) · Айткуловв.о. (2020) · Лічка (2020–2023) · Ярошик (2023) · Деограсія (2023–2024) · Айткуловв.о. (2024) · Слишкович (2024–)
Мізінов (1961–1962) · Сазонов (1963) · Судат (1964) · Мізінов (1965) · Карелін (1965–1968) · Шафранський (1969–1972) · Медвєдєв (1973) · Кох (1974–1976) · Гільманов (1977) · невідомо (1978) · Єрофєєв (1979–1980) · Порхачов (1980–1981) · Атамалян (1981) · Зайцев (1982) · Овчинников (1983–1984) · Касюк (1985) · Неделькін (1986–1987) · Атамалян (1988–1991) · Морозов (1991–1992) · Петрушин (1992) · Малофєєв (1993–1994) · Бубнов (1995) · Рожков (1995) · Ірхін (1995) · Малофєєв (1995) · Ірхін (1996–1997) · Ігнатенко (1997–1998) · Княжев (1999–2000) · Атамалян (2000–2001) · Воробйов (2001–2003) · Умяров (2004–2009) · Підпалий (2010) · Нікітін (2011) · Дурнєв (2011–2013) · Галкін (2013–2015) · Івченко (2015–2017) · Мамінов (2017–2018) · Маслов (2018) · Алексич (2018–2019) · Афонін (2019) · Меньщиков (2020–)