Буковий гай в Голосіївському лісі .
Гай — назва невеликого листяного лісу [ 1] [ 2] або ізольованої групи дикорослих дерев, а також розмовна назва плодових насаджень екзотичних дерев.
Назва «гай» трапляється вже у періоді формування давньоукраїнської мови (XI—XIII ст.).[ 3] .
Спочатку слов'янська назва окремої частини лісу або невеликої ізольованої лісової території, що використовувалася місцевим населенням для цілей богослужіння. У слов'ян, як і в інших язичницьких культурах, це був «священний гай».
Примітки
Посилання
Гай // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький . — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ . — С. 223. — 1000 екз.
Гай // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка , 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 451.
Гай ; Гайокъ, гаєкъ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України ; відп. ред. Гринчишин Д. Г. Вип. 6 (Выпросити — Головный). Укладачі к.ф.н. Р. Керста , О. Кровицька, Н. Осташ, М. Сенів. — Львів, 1999. — С. 181—183. — ISBN 966-02-1044-2 .
Гай // Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV—XVIII ст. Книга 1. А-Н / Підготували до видання В. В. Німчук, Г. I. Лиса; Інститут української мови НАН України ; Українська Вільна Академія Наук у США . — Київ — Нью-Йорк, 2002. — С. 168. — 512 с. — ISBN 966-7252-25-6 . — (Пам'ятки української мови. Серія словників).
гай, гайок (гаіок) // Українські краєвиди XVI—XVIII ст. Слово — текст — словник / Ганна Дидик-Меуш , Олена Слободзяник. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича . — Львів , 2015. — С. 61—63. — ISBN 978-966-02-7639-0 .