Вознесенський собор (каз. Вознесенск кафедралы шіркеуі) — православний храм в Алмати, на території Парку імені 28 гвардійців-панфіловців, один із двох кафедральних соборів Астанайської та Алматинської єпархії Російської православної церкви[1].
Був збудований у Пушкінському парку міста Вєрного Семиреченської області у 1904—1907 роках як кафедральний собор Туркестанської єпархії.
При висоті 41,4 (до підхресної кулі дзвіниці[2]) або 54 м загалом[1] це одна з найвищих дерев'яних церков світу[3]; зразок сейсмостійкої споруди[4][1]. Включено до списку пам'яток історії та культури Казахстану республіканського значення[1].
Православний собор існував у Вієрному до найсильнішого землетрусу 1887 року, коли було зруйновано майже всі кам'яні споруди.[5][6]
Про необхідність нового православного собору міста Верного говорили ще перші владики Туркестанської єпархії наприкінці ХІХ століття; з питання велося листування, було складено проєкт та кошторис, проте його було здійснено лише на початку XX століття. 26 вересня 1903 року єпископ Туркестанський і Ташкентський Паїсій (Виноградов) освятив закладку храму.
1904 року почалося будівництво храму. 1907 року жителі Вєрного змогли оцінити унікальний витвір архітектури, який звели з деревини тянь-шанської ялини блакитного кольору.
Випробування жахливим землетрусом, який стався в грудні 1910 (у січні 1911 за новим стилем) року приміщення Вознесенського собору витримало благополучно: трохи просів кут дзвіниці та вибило шибки.[7]
Туркестанський Софійський кафедральний собор (згодом перейменований на Свято-Вознесенський) будувався в 1904—1907 роках інженером Андрієм Зєнковим[8][1] за проєктом архітектора Костянтина Борисоглібського[9]. Оригінальні конструкції висотної будівлі забезпечили надійність споруди під час землетрусу 1910 року. Воно було побудоване цілком із дерев'яних деталей, з'єднаних один з одним металевими виробами кріплення. «При грандіозній висоті, — писав Зєнков про собор, — він був дуже гнучкою конструкцією. Дзвіниця його гойдалася і гнулась, як вершина високого дерева і працювала, як гнучкий брус». Лише хрест, що погнувся, нагадує про пережитий землетрус.
У травні 1905 року в соборі служив священником Євстафій Малаховський, у майбутньому священномученик.
Внутрішнє влаштування собору зробили в художніх майстернях Москви та Києва. Іконостас виконаний художником Миколою Хлудовим.
У 1927 храм був закритий радянською владою[10]. З 1929 використовувався як будівля Казахського центрального крайового музею[1]. У 1930-х роках у приміщенні собору розміщувалися також громадські організації. Дзвіниця собору використовувалася під антену для організації перших радіопередач в Алма-Аті. У 1976 відбулася перша в історії будівлі реставрація[10]. З 1985 року у зв'язку з переїздом Центрального музею Казахської РСР у нову будівлю в соборі розмістився концертно-виставковий павільйон (за іншими даними Алматинський музей історії та реставрації[1]).
Храм було повернуто Російській православній церкві урядом Республіки Казахстан і після реставраційних робіт у травні 1995 року в соборі було відновлено служби[1]. З липня 2017 року в соборі відбувалася масштабна реконструкція[11], що завершилася 28 жовтня 2020 року[12].
{{cite web}}
|deadurl=да
Дерев'яна архітектура Православ'я Казахстан