Верховські князівства розміщені західніше кордону між ВКЛ та Московським князівством, майже в центрі зображенняВерховські князівства розміщені західніше кордону між ВКЛ та Московським князівствомМапа Чернігово-Сіверських земель у XV столітті[1].
Але вже на початку XV ст. також попали в залежність від ВКЛ, якому виплачували так зване «політнє» (тобто щорічну данину). Це сталося в результаті Договору 1408 року між ВКЛ та Московським князівством після «Стояння на річці Угрі». Згідно з договором встановлювався кордон між державами у верхів'ях ріки Ока по річкам Угра, Рьосса та Бриня. Угрський договір 1408 року затвердив панівне положення ВКЛ у Східній Європі, що дозволило Вітовту посилити свою владу над Псковом та Новгородом, полегшило боротьбу з Тевтонським орденом на заході. Дружина Василя I — Софія Вітовтівна часто та довго бувала у ВКЛ, гостювала у свого балька. Після смерті Василя I (1425) Вітовт суттєво впливав на внутрішні справи Московського князівства і навіть став опікуном дев'ятирічного сина Василя I — Василя Васильовича.
Частина князівств повністю підпала під владу Литви та втратила незалежність, але деякі повністю зберегли внутрішню автономію та свої правлячі династії навіть після входження у склад Великого князівства Литовського. Так у другій половині XV ст. Воротинське, Одоєвське та Бєлєвське князівства хоч і перебували під литовською юрисдикцією, але Великий князь ЛитовськийКазимир не втручався в їхні внутрішні справи, але тільки іноді вимагав участі у військових діях.
_and_the_Crown_of_the_Kingdom_of_Poland_(red)_in_1386_-_1434.png)
