Біоценотичні принципи Тінемана — сформульований А. Тінеманом (1939) закон стосунків між числом особин і числом видів (закон екологічної різноманітності), згідно з яким:
Прикладом прояву першого принципа є тропічний ліс, де в умовах дуже великої різноманітності середовища життя до біоценозів входить величезна кількість видів і важко знайти місце, де поруч росли, дві рослини одного виду.
Другий принцип О. Тінемана виявляється в екстремальних біотопах, в тому числі в монокультурі і в місцях інтенсивного забруднення середовища. У таких місцях завжди мало видів, але чисельність особин в них звичайно висока, спостергаються спалахи масового розмноження організмів.
Біоценотичні принципи Тінемана, що відображають закономірності зв'язку біотоп — біоценоз, доповнює принцип плавності зміни середовища Г. Ранца: чим плавніше змінюються умови середовища в біотопі і чим довше він залишається незмінним, тим багатший видами біоценоз і тим більше він врівноважений і стабільний. Принцип Г. Ранца — еволюційно-динамічний.