Біла мечеть (івр.המסגד הלבן, араб.المسجد الأبيض) — старовинна дамаськамечеть у місті Рамла, Ізраїль. На сьогоднішній день зберігся тільки мінарет. Згідно з ісламською традицією, північно-західна частина мечеті вміщувала макам відомого ісламського пророка — Саліха.[2]
Мінарет також відомий як «Вежа сорока мучеників».[3][4]Мусульманська традиція, що починається з 1467 року, стверджує, що сорок сахаба пророка Магомета були поховані в мечеті, що помилково вплинуло[5] на західнохристиянську традицію від XVI століття, яка стверджувала, що Біла мечеть була спочатку церквою на честь Сорока Севастійських мучеників.[6][7]
У 2000 році Ізраїль подав заявку на занесення Білої мечеті до попередньому списку Світової спадщини ЮНЕСКО.[8]
Історія
Мечеть була побудована халіфом Сулейманом ібн Абд аль-Маліком у 715–717 роках,[9] але добудована його наступником Умаром II до 720 року.[5] Сама мечеть була побудована з мармуру, тоді як її двір був зроблений з іншого місцевого каменю.[10] Через двісті років Аль-Мукаддасі описав мечеть, яка розміщувалась на ринковій площі, як більш красиву і пишнішу в порівнянні з Великою Мечеттю у Дамаску.[11]
Реставрація
Землетрус у січні 1034 року зруйнував мечеть і третю частину міста, «залишивши лише купу руїн». У 1047 році Насір Хосрав повідомив, що мечеть відбудували.[5]
Вид на Білу мечеть, 2017 рік
Після первинного будівництва Ілля Ібн Абд Аллах керував розробкою другої фази огородження західної стіни та спорудження центральної очисної будівлі для Салах ад-Діна в 1190 році. Третя фаза — у 1267–1268 роках — розпочалася після припинення окупації хрестоносцями. За розпорядженням мамлуцького султана аль-Захіра Бейбарса будівля знову набула статусу мечеті й була перебудована з додаванням купола, розміщенням нового амвону і молитовної ніші та з добавлянням мінарета.[2][5][11] Султан Мухаммед аль-Насір Ібн Калаун відреставрував мінарет після землетрусу в жовтні 1318 року.[11]
Мамлуки почали проводити реставраційні роботи в 1408 році.[12]
Архітектура
Значна частина мечеті була побудована з білого мармуру, для дверей був використаний кипарис і кедрове дерево. Мечеть мала чотири фасади, які були організовані по кардинальній осі, східний фасад — непридатний. Мінарет був побудований на північ від будівлі мечеті, у квадратній формі з п’ятьма поверхами, кожна прикрашена віконними нішами та балконом на верху. На дизайн мінарету, ймовірно, вплинули хрестоносці, але його побудували мамлуки.[2] Мінарет має висоту 27 метрів (89 футів).[9] Однак існує припущення, що мінарет, можливо, раніше розташовувався ближче до центру мечеті, оскільки там були знайдені залишки квадратного фундаменту. Хоча, можливо, це був просто фонтан. У мечеті також були три підземні цистерни із склепінчастими проходами під центральним двором.[2]
У 789 році, під егідою Гаруна аль-Рашида, аббасиди побудували величезні цистерни для зберігання води під двором мечеті, які залишаються недоторканими донині. Широкі пілястри підтримують стелі цистерн. Вони були наповнені дощовою водою, зібраною з території навколо мечеті, та водою, яку постачав акведук із джерел на пагорбах на схід від Рамли. Водосховища подавали воду прихожанам мечеті та наповнювали басейн для вуду (вмивань) у центрі подвір’я, від яких сьогодні залишився лише фундамент.[12][13]
Археологічні розкопки
Розкопки, проведені в 1949 році від імені Міністерства з релігій та Департаменту старожитностей та музеїв Ізраїлю, показали, що корпус мечеті був побудований у вигляді чотирикутника і включав саму мечеть, два портики уздовж східної та західної стін, північну стіну, мінарет, невпізнану будівлю у центрі території і три підземні цистерни. Мечеть була широкою будівлею, з кіблою, зверненою до Мекки. Було знайдено два написи, в яких згадується ремонт мечеті. Перший стосується того, що султан Бейбарс збудував над мінаретом купол і додав двері. Другий напис зазначає, що в 1408 році у Сейф Ед-Дін Байгут ез-Захірі були південні стіни, покриті штукатуркою.[14]
↑Alphonse Marie L. de Prat de Lamartine (1835). A Pilgrimage to the Holy Land. A. Waldie. с. 166. Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 19 листопада 2019.
↑Katia Cytryn-Silverman (2010). The Mamluk Minarets of Ramla. Bulletin du Centre de recherche français à Jérusalem. 21. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 19 листопада 2019.
↑UNESCO World Heritage Centre. White Mosque in Ramle. UNESCO World Heritage Centre(англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 19 листопада 2019.
↑ абвHaifa University [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Excavation in Marcus Street Ramala; Reports and studies of the recanati Institute for maritime studies Excavations, Haifa 2007
