Будинок фабриканта Н. Рабиновича

Будинок фабриканта Рабиновича
Будинок влітку 2011 року
49°04′25.3″ пн. ш. 33°24′58.1″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Кременчук
Дата закінчення спорудження	кінець XIX
Адреса	вулиця Софіївська, 73
Будинок фабриканта Рабиновича Будинок фабриканта Рабиновича (Україна)
Будинок фабриканта Рабиновича у Вікісховищі

Будинок фабриканта Рабиновича — історична будівля кінця XIX століття у місті Кременчуці, що розташована на вулиці Софіївській 73. Зараз у ньому розташовується центр стандартизації, метрології та сертифікації.

Історія

У 1887 році у кварталі між Кривогрязною (нині Троїцька), Міщанською (Софіївська), Приютською (Горького) і Бульварною (Богаєвського) вулицями «Товариство Ф. Сандомирський і Н. Рабинович» побудувало тютюново-махоркову фабрику.

У 1906 році товариство розпалося і Нохім Іцкович Рабинович заснував на його місці власне тютюнове підприємство «Самокат» («Самокатъ»), зі своїми складами і корпусами^[1]. Центром підприємства був будинок його власника^[2]. Нохім Рабинович був також старостою юдейського молитовного будинку «Бейс-Яків», що розташовувався у будинку його компаньйона Фріделя Сандомирського на тій же вулиці^[3].

Після революції 1917 року тут працювала їдальня № 1 для співробітників НКВС та військових курсантів.

Під час нацистської окупації 1941-1943 рр. на території фабрики базувалася німецька автоколона. У післявоєнний час у будинку Рабиновича до кінця 1950-х ще діяла їдальня. Через який час тут розташувалася організація під назвою «Котлонагляд». Станом на 2019 рік, у ньому розташовується Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації.

Будівлю взято під охорону державою як пам'ятку архітектури.

Див. також

• Пам'ятки архітектури Кременчука

Джерела

1. А.Н.Лушакова, Л.И.Евселевский. Улицами старого Кременчуга. Вид-во «Кременчук». 2001.
2. Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1887 год.
3. Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год
4. Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1913 год.
5. Особняк Рабиновича // Сайт «Наш Кременчуг» http://kremenchug.co.ua/osobnyak-rabinovicha.html
6. Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.

Примітки

1. Рабинович і «Титанік» (Старий Кременчук). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 13 грудня 2019.
2. Особняк Н. Рабиновича в Кременчуге (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 8 вересня 2017.
3. Религиозная жизнь еврейской общины Кременчуга. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 13 грудня 2019.

Посилання

• Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).

Кременчук   Архітектура   Історія України   Історія