Одразу після початку Другої світової війни Бразилія оголосила про свій нейтралітет[1]. Ситуація почала змінюватись після вступу до війни Сполучених Штатів на боці союзників. Економічні зв'язки Бразилії та США були міцними, й тому 26 вересня1940 року уряд Жетулью Варгаса зробив заяву про те, що в разі агресії Німеччини Бразилія пристане на бік Америки.
У січні 1942 року Бразилія розірвала дипломатичні відносини з країнами нацистського блоку та припинила всі торгові зв'язки з ними. Після цього німці почали топити бразильські судна й відрядили до берегів Бразилії десять підводних човнів[2]. У серпні 1942, після торпедування німецькими човнами бразильських цивільних суден, у багатьох містах країни відбулись антифашистські мітинги й демонстрації[3]. 22 серпня Бразилія оголосила країнам Осі війну.
Створення корпусу
28 січня1943 року в бразильському місті Натал відбулась зустріч між президентами США та Бразилії Франкліном Рузвельтом і Жетулью Варгасом. Під час зустрічі Варгас запропонував задіяти бразильську армію у бойових діях в Європі. За задумом уряду Бразилії, який плекав ідею перерозподілу колоній на свою користь, більш дієва участь у війні згодом дозволить більш дієво брати участь у влаштуванні повоєнного ладу. Окрім того, Варгас розраховував на допомогу США у проведенні індустріалізації. Рузвельт підтримав ініціативу Бразилії.
Первинно бразильські військовики передбачали формування у складі експедиційного корпусу трьох-чотирьох дивізій (близько 100 тисяч чоловік). Однак пізніше вони стикнулись із труднощами з мобілізацією, озброєнням і транспортуванням та зрештою зупинились тільки на одній піхотній дивізії (25 тисяч чоловік)[2]. Окрім того, до складу корпусу увійшла одне авіаційне угрупування. В червні 1944 почалась відправка бразильських військ на фронт.
Прибуття на фронт
Військовослужбовці Бразильського експедиційного корпусу в Італії
Перший загін Бразильського експедиційного корпусу (5800 чоловік) прибув до Неаполя30 червня 1944 року. Загальна чисельність корпусу до травня 1945 року сягнула 25334 чоловік[4].
Бразильці частково компенсували американські та французькі війська, які у червні були виведені з Італії для участі в операції «Драгун» на півдні Франції[5].
Бойові дії
Бразильська дивізія увійшла до складу четвертого корпусу п'ятої армії США та воювала на італійському фронті з вересня 1944 й до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року[1]. Бразильці брали участь у прориві Готської лінії та Північно-Італійській операції.
2 травня1945 року Бразильському експедиційному корпусу вдалось розгромити німецько-італійську армію в Лігурії та звільнити місто Турин[4][6].
Наслідки
За період участі у бойових діях бразильці взяли у полон 20573 німців. Втрати самого корпусу склали убитими 457, пораненими — 2722 чоловіки[4].
Пізніше, багато з офіцерів, хто повернувся з переможної кампанії в Італії, взяли активну участь у військовому перевороті під керівництвом Еуріку Дутри, в результаті якого було ліквідовано режим Варгаса[4].
Прізвисько
Через початкове небажання бразильського режиму глибше долучитися до війни на початку 1943 року поширилась приказка «Скоріше змія запалить люльку, ніж БЕК піде на фронт битися»[7], а вислів «коли змія закурить» було синонімом українського «коли рак на горі свисне»[8]. Бійці формування пізніше називали себе «Змії-курці» (порт.Cobras Fumantes; також «Змії, що курять») і носили нарукавну емблему, яка зображує змію, що курить люльку[8][9][10]. Після війни значення вислову стало протилежним.
