Бернар Дельфонт

Бернар Дельфонт
англ. Bernard Delfont, Baron Delfont
Народився5 вересня 1909(1909-09-05)[1]
Великий Токмак, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія[2]
Помер28 липня 1994(1994-07-28)[1] (84 роки)
Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[2]
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьбізнесмен, кінопродюсер, продюсер театру, політик
Знання мованглійська
Посадачлен Палати лордів[d]
БатькоIsaac Winogradskyd[1]
МатиOlga Eisenstadtd[1]
Брати, сестриЛью Грейд[3] і Leslie Graded[3]
У шлюбі зCarole Lynned
Діти (3)Susan Delfontd[1], Jennifer Delfontd[1] і David Stephen Delfontd[1]
Нагороди
Лицар-бакалавр
IMDbID 1531480

Бернар Дельфонт, барон Дельфонт (англ. Bernard Delfont, Baron Delfont; при народженні — Борис Ісакович Виноградський; 5 вересня 1909[4], Токмак,Таврійська губернія, Російська імперія — 28 червня 1994, Суссек, Великобританія) — відомий британський театральний імпресаріо українського походження

Життєпис

Бернар Дельфонт народився в місті Токмак, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська Імперія. Був другою дитиною Ісака та Ольги Виноградських. Його брати Лью Грейд та Леслі Грейд також займались шоу-бізнесом[5]. Його племінник Майкл Грейд (зараз лорд Грейд Ярмутський), син Леслі, зробив карьєру на телебаченні та в кіно. У нього була сестра Ріта Грейд, яка написала книгу про сім'ю під назвою «Мої казкові брати». Родина мала єврейське коріння.

Дельфонт увійшов у театральний менеджмент у 1941 році, завершив карьєру танцюриста. Він показав більш ніж 200 шоу у Лондон та Нью-Йорк, у тому числі більше 50 мюзиклів, у тому числі оригінальні постановки Little Me, Stop the World — I Want to Get Off, City Of Angels и Sweet Charity[5].

Представляв літні варьєте у багатьох містах країни, в основному на морських курортах. В Блэкпул у нього були всі три пірса (Південний, Центральний та Північний).

Він перетворив лондонський іподром в нічний клуб Talk of the Town, запросив артистів, таких как Ширлі Бэссі, Фрэнк Сінатра, Ерта Кітт та Джуді Гарленд[6], а також отримав ексклюзивні права від Поль Дерваль на використання сцени Фолі-Бержер на перші години, за межами Париж.

Професійна діяльність

У 1967 році кампанія Grade Organisation була куплена EMI за 21 мільйонів доларів, а Дельфонт та його брати увійшли до ради директорів EMI. Після оформлення документів він став найбільшим індивідуальним акціонером EMI. У 1969 році став головним виконавчим директором Associated British Picture Corporation після того, як вона була куплена EMI, та був членом ради директорів близько 30 розважальних кампаній[7]. На посаді виконавчого директора EMI, Дельфонт відкликав финансування фільму «Житіє Браяна» у 1978 році в останній момент, через наявність в сценарії гострої сатири на релігійні теми[8].

Родина

Дельфонт одружився з актрисою Керол Лінн у 1946 році. У них народились син (Девід) та дві дочки (Сюзанна і Дженіфер). Присвячений у рицарі у 1974 році, отримав пожиттєве перство як барон Дельфонт із Степні у Великому Лондоні 29 червня 1976 року. Помер від серцевого нападу у власному домі в Ангмерингу. Лорд Дельфонт був пожиттєвим президентом благодійного фонду артистів розваг, а його дружина — пожиттєвим губернатором.

Його вдова Керол Лінн (леді Дельфонт), 89 років, померла в результаті хвороби рухових нейронів 17 січня 2008 року у власному будинку в Сассекс, Англія.

У фильмі 2018 року «Стен і Оллі», який розповідає про Лорел і Харді по Об'єднане Королівство в 1953 році, його роль виконав Руфус Джонс.

Майкл Гембон зіграв роль Дельфонта в фільмі 2019 року «Джуді», який розповідає про останні дні Джуді Гарланд[9].

Посади

  • EMI Ltd
    • Головний виконавчий директор (1979—1980)
  • Благодійний фонд артистів розваг
    • Пожиттєвий президент, для якого представлена щорічна Королівська естрадна вистава (1958—1978).
  • Entertainment Charities Fund
    • Президент (1983—1991)
  • Companion of the Grand Order of Water Rats
  • Член Святих і Грішників
  • Printers Charitable Corporation
    • Президент 1979 р.
  • First Leisure Corporation
    • Генеральний директор 1980—1986 рр.
    • Виконавчий голова 1986—1988 рр..
    • Голова 1988—1992 рр.
    • Президент 1992—1994 рр.
  • Bernard Delfont Organisation
    • Директор

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
  3. ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  4. ↑ Darryl Roger Lundy. www.wikidata.org (англ.). Процитовано 1 лютого 2024.
  5. ↑ а б BFI Screenonline: Delfont, Lord Bernard (1909-1994) Biography. www.screenonline.org.uk. Процитовано 1 лютого 2024.
  6. ↑ RICHARD M. MILLS - TALK OF THE TOWN. www.richardmmills.com. Процитовано 2 лютого 2024.
  7. ↑ Internet Archive (10 червня 1970). Variety 1970-06-10: Vol 259 Iss 4 (English) .
  8. ↑ Barber, Nicholas (3 квітня 2019). How George Harrison – and a very naughty boy – saved British cinema. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 лютого 2024.
  9. ↑ Delfont, Bernard [formerly Boris Winogradsky], Baron Delfont (1909–1994), theatrical impresario and leisure executive. Oxford Dictionary of National Biography (англ.). doi:10.1093/ref:odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-54845. Процитовано 2 лютого 2024.

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!