«Батько-хазяїн» (італ. Padre Padrone) — італійський фільм-драма 1977 року, поставлений режисерами Паоло і Вітторіо Тавіані за автобіографічною книгою Ґавіно Ледди. Тавіані знімали у стрічці як професійних, так і непрофесійних акторів із сільської місцевості Сардинії[1].
Фільм здобув Золоту пальмову гілку та Приз ФІПРЕССІ 30-го Каннського міжнародного кінофестивалю (1977)[2][3] та отримав низку інших фестивальних та професійних номінацій і нагород .
Сюжет
Вражаюча історія боротьби юнака з власним батьком, з утілюваним ним патріархальним життєвим устроєм, що переважає в деяких сільськогосподарських районах, зокрема на Сардинії. Життя героя проходить в постійній праці і самотності: він втрачає мову від відсутності спілкування, оточений лише курми та вівцями; він вимушений терпіти побої за щонайменшу провинність; у 20 років він не уміє ні читати, ні писати. Лише в армії він здобуває початкову освіту та зі здивуванням виявляє, що у світі є багато прекрасних речей — музика, література, лінгвістика. Проте його батько, що прожив усе життя в марному прагненні накопичити грошей, не може зрозуміти і прийняти це, змиритися з цим.
У ролях
Визнання
Примітки
Посилання
|
---|
| 1939—1960 |
|
---|
| 1961—1980 |
|
---|
| 1981—2000 |
|
---|
| 2001—2020 |
|
---|
| 2021—дотепер |
|
---|
|