Автор «Історії „Гобіта“»Джон Рейтліфф[en] відзначає паралелі Барда з Віґлафом[en] із давньоанглійської поеми «Беовульф», який також походить із королівського роду, з'являться в історії досить пізно, коли наважується кинути виклик драконові, тоді як його товаришам не вистачає на це сміливості, й унаслідок перемоги над змієм стає королем. У творах Толкіна Бард — літературний попередник Араґорна. Обидва перемагають надзвичайно могутнього ворога своєї династії, що знищив їхню батьківщину, відновлюють своє королівство та започатковують нову династію, володіння якої знову розквітають[1].
На думку дослідника творчості Толкіна Тома Шиппі, одна з головних особливостей «Гобіта» — «зіткнення» сучасного стандарту поведінки, представленого Більбо Торбином, зі стародавнім, що характерний для епічних героїв, які оточують гобіта. Цей контраст проявляється переважно через стилістику мови персонажів. Якщо переговори Барда з гномомТоріном сповнені архаїчної лексики й запозичені безпосередньо з ісландських саг, то його розмова з Більбо — діалог «героя» і «бізнесмена»[2][3]. Натомість тип героїчної поведінки, який виявляє Бард, значною мірою властивий часам Толкіна[4][5]. Побачивши наближення дракона, Бард, на відміну від стародавнього героя Беовульфа, не готує до бою власну зброю, а організовує оборону міста й віддає накази, демонструючи якості піхотного офіцера XX століття. Під його керівництвом жителі міста руйнують міст, заготовляють посудини з водою і готують до бою стріли та дротики, що служить середземським еквівалентом збору боєприпасів і копання траншей. У підсумку, перемога Барда над драконом досягнута завдяки невластивій давнім часам дисципліні, а вся сцена нападу на Озерне Місто витримана в дусі Першої світової війни, учасником якої був Толкін[6][7].
Shippey T. A. Tolkien and Iceland: The Philology of Envy // Roots and Branches: Selected Papers on Tolkien : [англ.]. — Zollikofen : Walking Tree Publishers, 2007. — P. 187—202. — 417 p. — ISBN 978-3-905703-05-4.
