Ґолум

Ґолум
англ. Gollum
Ґолум
Творець:	Джон Рональд Руел Толкін
Твори:	Гобіт, або Туди і Звідти Братство Персня Дві вежі Повернення короля Незакінчені оповідання
Стать:	чоловіча
Друге ім'я:	Смеаґол, Трагальд
Раса:	гобіт
Дата народження:	2430 л.ш.
Дата смерті:	25 березень 3019 л.ш.
Роль виконує:	Енді Серкіс[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Графіті з зображення Ґолума на East Side Gallery Берлінської стіни.

Ґо́лум^[2] (англ. Gollum), справжнє ім'я Сме́аґол (англ. Sméagol) — персонаж романів Толкіна Дж. Р. Р. «Гобіт» та «Володар Перснів». У кінотрилогії «Володар перснів» роль Ґолума виконав Енді Серкіс — його рухи та голос були використані при створенні комп'ютерного персонажу. Окрім того, без використання комп'ютерної графіки Серкіс зіграв Голума в молодості — в епізоді на початку «Володар Перснів: Повернення короля».

Етимологія імені

Ім'я Смеаґол походить від давн-англ. smygel — «нора», «місце, в яке вповзають». Толкін використовував його також у слові «сміал» (давн-англ. smial), яким гобіти називали свої найбільші нори^[3]. Це ім'я також пов'язано з ім'ям дракона Смауґа, яке є формою минулого часу прагерманского дієслова smugan («протискуватися в дірку»).

Справжнє ім'я Смеаґола мовою вестрон — «Трагальд» (давн-англ. Trahald, перекладається як «риття нір», «вгвинчування вглиб»), пов'язане таким же чином з справжнім ім'ям Смауґа мовою мешканців міста Дейла — Траґу (англ. Tragu).

Ім'я Ґолум могло бути взято з давньоскандинавської мови, у якій є слово gull (інша форма — goll), яке означає «золото, скарб, коштовність»^[4], а у словосполученні fingr-gull також позначає «перстень».

Зовнішність та характеристики

Ґолум описується, як істота: невеликого зросту, з великими виряченими очима, з худою шиєю та в'ялими липкими пальцями. Він пересувався рачки, як павук і є кілька згадок, що шкіра у нього була чорною. У книзі «Гобіт» Ґолум сказав, що у нього всього дев'ять зубів.

Символічно-тілесний опис Ґолума в оповіданні «Гобіт»: «Тут, глибоко під землею, край темної води жив старий Ґолум, маленьке слизьке створіння».

Однією з відмінних рис Ґолума є його манера розмовляти. Він говорить про себе у множині від першої особи і вживає модифіковані версії звичайних слів.

Під час свого життя і через вплив персня Влади, у нього розвивалося роздвоєння особистості: Смеаґол, його «добрий» бік, тьмяно пам'ятає, що таке дружба і любов. Ґолум — його «поганий» бік, який був рабом персня і ​​вбив би будь-кого, хто спробував би забрати його. Його особистості, часто сварилися між собою, коли він розмовляв сам з собою.

Життєпис

За походженням Ґолум був гобітом з племені стурсів, одна з гілок якого під час ангмарських воєн залишила Еріадор і в середині ІІІ тисячоліття Т. Е. мешкала на берегах Андуїну. Народився близько 2430 року Третьої Епохи. Звали його Трагальд (в «англізованому» перекладі «давніх оповідей» це ім'я звучить як «Смеаґол»), він жив у норі, у великій матріархальній родині, де влада належала його бабусі. У нього був приятель Нагальд (Деаґол), з яким вони приблизно у 2463 році вирушили на човні на риболовлю до гирла Ірисної Річки. Пірнувши за застряглим гачком у воду, Деаґол знайшов на дні Перстень, загублений 2460 років тому Ісілдуром. Перстень пробудив зле начало в Смеаґолі, і щоб заволодіти ним, він вбив Деаґола і сховав його тіло. Надалі він всім говорив, що отримав «безцінного», як він сам його називав, у подарунок на день народження. Невдовзі його вигнали з поселення, бо він неабияк дошкуляв сусідам, і Смеаґол сховався в надрах Імлистих Гір. З роками він все більше підпадав під вплив персня Влади.

Ґолум жив у Імлистих горах більше чотирьохсот років, харчуючись стервом та сирою рибою, яку він ловив на своєму маленькому човні. Він їв всіляку живність, навіть орків, якщо вдавалося спіймати і задушити якогось без особливої метушні. У наступні роки він виявив для себе, що йому не приємний смак їжі гобітів і ельфів.

Література

• Яремчук В. Монструозне тіло: образ Ґолума в «легендаріумі» Дж. Р. Р. Толкіна. Сучасні літературознавчі студії. Літературний дискурс: транскультурні виміри. Випуск 12. 2015

Примітки

1. Енді Серкіс: «Ґолум нікуди не зникав, я завжди відчував його присутність». Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
2. Толкін, Джон Рональд Руел (4 жовтня 2017). Володар перснів (укр.). Мультимедийное издательство Стрельбицкого. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
3. Hammond, Scull, The Lord of the Rings: A Reader's Companion, 2005, с. 27, 53.
4. Anderson, The Annotated Hobbit, 2012, с. 147.

Посилання

• Gollum [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] at the Thain's Book
• Gollum [Архівовано 12 березня 2008 у Wayback Machine.] at the Encyclopedia of Arda