PROFILBARU.COM

Додаткові характеристики
Додаткові характеристики
Формат плівки	35 мм
Співвідношення	1,33 : 1
Колір	чорно-білий
Звук	німий

*Атлантида*
Атлантида;
фр. L'Atlantide
	Постер до фільму роботи Мануеля Оразі
Жанр	драма
Режисер	Жак Фейдер
Продюсер	Луї Обер
Сценарист	Жак Фейдер;
На основі	«Атлантида» П'єра Бенуа
У головних ; ролях	Жан Анжело ; Стася Наперковська ; Жорж Мельхіор
Оператори	Віктор Морен; Амедеї Моррін; Жорж Спехт;
Художник	Мануель Оразі
Кінокомпанія	• International et Commercial de la Cinématographie (Thalman); • Société Générale pour le Développement; • Thalman et Cie;
Дистриб'ютор	Louis Aubertd і Netflix
Тривалість	163 хв.
Мова	німий (французькі інтертитри)
Країна	Франція
Рік	1921
Дата виходу	4 червня 1921 (Париж, прем'єра)
Кошторис	1,8 млн франків
IMDb	ID 0010969
Рейтинг	IMDb:
	Атлантида у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлантида (значення).

«Атлантида» (фр. L'Atlantide) — французький науково-фентезійний пригодницький фільм 1921 року, поставлений режисером Жаком Фейдером за однойменним романом 1919 року П'єра Бенуа.

Сюжет

У 1911 році два французькі офіцери, капітан Моранж (Жан Анжело) і лейтенант Сент-Аві (Жорж Мельхіор), що заблукали в Сахарі, урешті-решт дістаються до оази Гоггар і потрапляють у казковий палац, де живе цариця Атлантиди, загадкова Антінея (Стася Наперковська), правителька туарегів. Вона заманила їх, щоб зробити своїми коханцями. Як правило, вона, потішившись, вбиває коханців і зберігає їхні забальзамовані тіла в особливому залі. Заворожений Антінеєю Сент-Аві вбиває свого суперника Моранжа і тікає з палацу. Завдяки щасливому випадку йому вдається повернутися в Томбукту за допомогою молодої арабської дівчини Таніт-Зерги (Мари-Луїза Іріб), яка в дорозі помирає.

У ролях


• Жан Анжело	…	капітан Моранж
• Стася Наперковська	…	цариця Антінея
• Жорж Мельхіор	…	лейтенант де Сент-Аві
• Марі-Луїза Іріб	…	Таніт-Зерґа
• Абд-ель-Кадер Бен Алі	…	Сегейр бен Шейх
• Мохамед Бен Нуї	…	провідник Бу-Джема
• Пол Франсеші	…	архіваріус
• Андре Роанн	…	Массар
• Женіка Міссіріо	…	капітан Еймар
• Рене Лорсе	…	лейтенант Олів'є Ферр'єр
• Барб'є
• Жан Дальтур
• Дальтур-батько
• Де Раду
• Гаррі Леррен
• Давид Шатле

Виробництво

Жак Фейдер купив у П'єра Бенуа право на екранізацію його роману «Атлантида» за 10 тисяч франків. Надаючи велике значення достовірності фільмування на натурі, Жак Фейдер наприкінці 1919 року спеціально вирушив у подорож, щоб вивчити місцевість. У лютому 1920 року він приїхав в Алжир з двадцятьма техніками і такою ж кількістю акторів.^[1]

Знімання тривало близько восьми місяців — з 1 березня до жовтня 1920: натуру знімали в околицях Туггурта, потім — в Оресі біля М'Ншуеша, в Руффі і в Джиджелі, на березі моря. Декорації побудували біля Алжиру, в кар'єрах Баб-Ель-Кеда^[1]. Через два роки після знімання С. Наперковська писала в «Ciné-Miroir»: «Ми провели п'ятдесят днів в Туггурті з туарегами та їх мехарами (верблюдами), і по декількох деталях можна собі уявити, які труднощі чекали такого великого режисера, яким був Жак Фейдер. Наприклад, стада мехарів повинні були стикатися або просто переміщатися по знімальному полю точно в указаний час і з'являтися в той момент, коли цього вимагала дія. […] Нам часто доводилося багато разів повторювати одні й ті самі сцени в глибині Сахари, при 45 градусах спеки в тіні»^[1].

Знімальна група

Автор сценарію — Жак Фейдер за романом «Атлантида» П'єра Бенуа (1919)
Режисер-постановник — Жак Фейдер
Продюсер — Луї Обер
Оператори — Віктор Морен, Амедеї Моррін, Жорж Спехт
Композитор — М. Жемен
Художник-постановник — Мануель Оразі
Художник по костюмах — мадемуазель Бернуар^[1]

Реліз

Після завершення фільму паризький банк «Тальман и К^о», який фінансував проєкт, продав його за два мільйони франків кінопрокатнику Луї Оберу, який пішов на певний ризик під час кризи.^[1]

Після двох тижнів монопольного показу в паризькому «Гомон-паласі», де фільм вперше був показаний 4 червня 1921 року, він був включений в програму щойно відкритого на Бульварах кінотеатру «Мадлен сінема». Там «Атлантида» не сходила з афіші впродовж п'ятдесяти двох тижнів — рекорд, який був побитий в цьому залі лише через двадцять років фільмом «Діти райка» Марселя Карне.^[1]

«Атлантида» була одним з рідкісних французьких фільмів того періоду, проданих у всьому світі. Його успіх тривав аж до появи звукового кіно, коли Георг Вільгельм Пабст зняв його ремейк («Атлантида», 1932) з новими акторами. У 1932 році у Франції відсвяткували сорокатисячну демонстрацію фільму, перш ніж він остаточно зійшов з афіш.^[1]