Починав грати у футбол у рідному місті в клубі «Крус Верде» з району Санта-Інес, пізніше перейшов до юнацької команди більш відомого місцевого клубу «Евертон».
У 1962 році перейшов до столичного клубу «Універсідад Католіка», в його складі також ставав чемпіоном країни, в 1966 році. У 1968—1969 роках виконував обов'язки головного тренера клубу, після від'їзду колишнього тренера Фернандо Рієри в Іспанію, і здобув перемогу у двоматчевому протистоянні за вихід в Кубок Лібертадорес над принциповим суперником «Універсідад де Чилі»[1]. У Кубку Лібертадорес в 1962—1969 роках зіграв 23 матчі та забив 7 голів[2].
За всю свою кар'єру забив 132 голи у вищому дивізіоні чемпіонату Чилі. Станом на 2020 рік ділить 29 місце в списку найкращих бомбардирів турніру за всю історію. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Універсідад Католіка» у 1970 році.
У 1962 році на домашньому чемпіонаті світу починав як запасний гравець, в ході турніру пробився до основного складу і зіграв у чотирьох матчах, у тому числі у чвертьфіналі, півфіналі та матчі за третє місце, і став володарем бронзових медалей[3]. Через чотири роки, на чемпіонаті світу в Англії, вийшов на поле в одному матчі на груповій стадії проти Італії, а команда не подолала груповий етап[4].
Всього в національній команді взяв участь у 42 матчах і забив 5 голів[5].
Особисте життя
Був одружений з Марією Боххіано, мав дочку. В останні 12 років життя мав хворобу Альцгеймера.[6][7]
.jpg)
