Алоїз Поллендер

Алоїз Поллендер
Народився	1800[1][2] Бармен^[d], Бармен (округ)^d, Вупперталь, Дюссельдорф, Німеччина
Помер	1879[1][2] Бармен^[d], Бармен (округ)^d, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	лікар
Автограф
Алоїз Поллендер у Вікісховищі

Алоїз Поллендер (нім. Aloys Pollender) — німецький лікар, першовідкривач збудника сибірки Bacillus anthracis.

Біографія

Згідно з реєстром хрещень католицької парафії в Бармені, Поллендер був хрещений 26 січня 1799 року. Проте він сам вказав 1800 рік у своєму резюме, яке додавалося до його докторської дисертації. Його батько, Габріель Поллендер, був міським чиновником і жив зі своєю матір'ю Марією-Анною в Бармені близько 1799 року, пізніше в Клеве, Моншау і Нойсі. Поллендер навчався у середній школі в Клеве і вважався талановитим учнем, його батько викладав йому французьку та італійську мови.

На Поллендера тривалий вплив надали часті переїзди та тривала хвороба батька. Після того, як французи відступили з Німеччини в 1815 році, батько спочатку не знайшов роботи, тому в сім'ї закінчилися фінансові кошти, а Поллендер не зміг продовжувати відвідувати середню школу, тому він пішов учнем до фармацевта. Поллендер ніколи не відкидав своєї мети стати лікарем. За допомогою приватних репетиторів він завершив навчання в середній школі й почав навчання в Боннському університеті в 1820 році. У 1823 році його батько помер від туберкульозу, а в 1824 році Поллендер закінчив навчання і в тому ж році отримав ступінь доктора.

Хоча він працював фармацевтом, що дозволяло йому заробляти невеликий дохід, він все одно мав заборгованість за навчання в університеті. Брак коштів супроводжував Поллендера протягом усього життя, він, мабуть, був здібним і популярним студентом, щоб закінчити навчання ймовірно завдяки тільки стипендіям. Через свої борги Поллендер незабаром був змушений відкрити власну практику у травні 1826 року. Однак він не досяг процвітання своїх братів і сестер. З одного боку, це було пов'язано з його самовідданою працею щодо хворих — повідомляють, що він часто забував виписувати рахунки. З іншого боку, він дозволив собі найкращі та найдорожчі мікроскопи для своїх досліджень. Після 1830 року він залишався заборгованим за колегіум, поки окружний управитель не допоміг йому і не призначив його лікарем для бідних, і він мав право на щорічну компенсацію в 60 талерів.

Його дослідження, які він широко проводив працюючи лікарем, не обмежувалися лише медичною галуззю, а й поширювалися на біологію. Поллендер також отримав першу нагороду за свою дослідницьку роботу в біологічній галузі, коли Прусська академія наук присудила йому премію Котеніуса в 1847 році за роботу з анатомічного дослідження льону. Ця робота стала результатом виконання завдання, поставленого Академією в 1845—1847 роках: «Анатомічне дослідження льону, особливо його луб'яного волокна, в різний час його розвитку, щодо його якості, поєднане з дослідженням хімічних і механічних змін, яких воно зазнає під час випалення, і яких зазнає його луб'яне волокно під час переробки на льон і льону на папір».

Книга Поллендера «Природа та лікування сибірки» (1855)

Він спостерігав за сибіркою з 1841 року. Поглибив свої дослідження в 1849 році, але робота про сибірку була надрукована лише в 1855 році. У заключній частині своєї праці він написав:

Я шкодую, що мені довелося обмежити свої дослідження сибіркової крові з мікрохімічної точки зору майже лише загальною хімічною поведінкою кров’яних тілець проти кількох реагентів, і що професійні обов’язки не дали мені часу, щоб продовжити це далі...

Хоча його робота не привела до остаточного рішення щодо збудника сибірки, проте він встановив бактеріальне її походження. Поллендер свої дослідження виявленої ним бацили — збудника хвороби. Як зовнішнє визнання відкриття йому було присвоєно звання медичного радника. Патологоанатом Отто Боллінгер підтвердив твердження про відкриття збудника в 1872 році.

Остання відома наукова робота була опублікована Поллендером у Бонні в 1868 році. Це було 47-сторінкове комплексне дослідження походження, розвитку, структури та хімічної поведінки пилку.

У віці сімдесяти років Поллендер уклав морганатичний шлюб із робітницею Терезою Баусманн, яка була на 42 роки молодшою за нього. У суспільстві його більше не поважали, і він був змушений покинути Віпперфюрт, незважаючи на свій вік і заслуги. Він переїхав до своїх братів і сестер у Брюссель, де тривало не залишився, і в липні 1872 року разом із дружиною та їхнім сином, який тим часом народився, переїхав до рідного міста Бармен. Він і тут не знайшов у собі сил успішно працювати лікарем, та й отриманий ним спадок брата в Брюсселі протримався недовго. Поллендер помер у безгрошів'ї у серпні 1879 року. Його дружину та дитину взяла до себе сестра в Брюсселі. Його син помер у дитинстві.

Пам'ятна дошка у Віпперфорті про відкриття Поллендером збудника сибірки

Пам'ять

28 липня 1929 року на вулиці Хохштрассе, 22 у Віпперфюрті було відкрито пам'ятну дошку. Він містить напис: «У цьому будинку у 1849 році Др. Алоїс Поллендер (1800—1879) відкрив бацилу сибірки». Три вулиці у Віпперфюрті, сусідньому Ліндларі та Нойсі носять його ім'я.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116264691 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Alvin
   d:Track:Q59341385

Джерела

• Hans Kraus: Alois Pollender. / Wuppertaler Biographien 1. Folge (= Beiträge zur Geschichte und Heimatkunde des Wuppertals. Band 4). Born, Wuppertal 1958, S. 65–72. (нім.)