Александер Ейнзельн (25 жовтня1931 — 16 березня2017) — естонський генерал, командувач Силами оборони Естонії з 1993 по 1995 роки, а раніше полковник армії США. Народжений в Естонії, він і його мати — ледве підлітками — втекли від Червоної армії, яка поверталася, щоб окупувати Естонію. З 1950 по 1985 рік він служив в армії США, брав участь у Корейській війні та як командир групи А спеціального призначення у війні у В'єтнамі. У 1993 році, на прохання президента Леннарта Мері, він повернувся до Естонії, щоб служити першим командувачем Сил оборони Естонії після відновлення незалежності Естонії.[2][3]
Александр Ейнзельн народився в Естонії 25 жовтня 1931 року[4]. Батько Ейнзельна був депортований радянськими окупантами. Його мати та він шукали притулку на Заході в 1944 році, ставши переміщеними особами в післявоєнній Німеччині. У 1949 році вони емігрували до США.[5]
Безпосередньо перед початком Корейської війни в 1950 році Ейнзелн пішов на службу в армію Сполучених Штатів і служив десантником.[5] У 1955 році він отримав звання лейтенанта, а в 1964 році закінчив курс кваліфікації офіцерів спецназу армії США. У 1965—1966 роках служив у спецназі у В'єтнамі. У 1968 році він закінчив Університет Джорджа Вашингтона, а наступного року — Армійський штабний коледж. У 1971—1972 роках Айнзельн відбув ще один тур у В'єтнамі. У 1975—1976 роках проходив службу на штабних посадах у штабі армії. Після закінчення старших курсів Коледжу національної оборони Айнзелн з 1977 по 1982 рік працював керівником офісу Організації Європейського та Північноатлантичного договору у Відділі планування та політики Об'єднаного комітету начальників штабів. Після цього він обіймав посаду заступника генерального інспектора в Тихоокеанському командуванні США до свого виходу на пенсію в 1985 році. Під час своєї кар'єри в армії США Айнзелн командував піхотою, десантниками, спецназом і навчальними підрозділами, отримав 28 медалей і пішов у відставку в званні полковника.[4]
У 1993 році на прохання президента ЕстоніїЛеннарта Мері Ейнсельн повернувся до Естонії, щоб прийняти командування її військовими силами, незважаючи на заперечення Державного департаменту США.[6] США погрожували припинити військову пенсію Айнзелна і навіть позбавити його американського громадянства. Однак, заручившись підтримкою кількох американських сенаторів, Айнзелн отримав офіційний дозвіл від влади США зайняти нову посаду.[7]
У січні 1995 року, після початку Першої чеченської війни, Айнзелн видав наказ, за яким у разі перетину іноземними військами кордону Сили оборони Естонії повинні були негайно розпочати активний опір і не припиняти бойових дій доти, доки не буде наказано зробити це з боку Президента Естонії. Це було задумано як механізм запобігання капітуляції без опору, як це сталося в 1939 році.[8] У 2014 році, після початку конфлікту в Україні, діючий головнокомандувач генерал Ріхо Террас зазначив, що указ Айнзелна досі діє.[9]
Раніше, 4 грудня 1995 року, генерал Айнзельн подав у відставку з посади командувача Збройними силами через розбіжності з міністром оборони.[10]
Айнзельн помер 16 березня 2017 року у віці 85 років[11]. Його прах поховано 2 квітня 2018 року на Арлінгтонському національному кладовищі разом з іншими ветеранами Корейської та В'єтнамської воєн.[12]
↑ абMiljan, Toivo (2015). Historical Dictionary of Estonia. Rowman & Littlefield. с. 136—137. ISBN9780810875135.
↑ абMaegi, Bernard John (2008). Dangerous Persons, Delayed Pilgrims: Baltic Displaced Persons and the Making of Cold War America, 1945--1952. с. 241—242. ISBN9780549790655.