Друга (північна) башта ББ-30 пошкоджена вогнем німецької артилерії
Батарея являла собою довгострокову оборонну споруду з підземним бункером і двома артилерійськими баштами. Озброєння становили морські гармати калібру 305 мм (12-ти дюймові) довжиною у 52 калібри, виробництва Обухівського сталеливарного заводу (ОСЗ). Батарея займала важливе місце в оборонній системі Севастополя.[2][3]
Саме бойовими якостями форту командувач німецькою армією, яка штурмувала Севастополь, Еріх фон Манштейн виправдовувався перед Гітлером за невдачі при штурмі Севастополя[джерело?], і через що німецьке командування вирішило використати для штурму важку і надважку артилерію, калібру 305, 350, 420, 600 і 800 мм.[4] Тому для штурму міста були залучені значні сили важкої артилерії, у тому числі надважкі облогові гармати: стаціонарну гаубицю Gamma Mörser/(420 мм) і дві самохідні мортири «Карл» («Тор» і «Одін»)/(Mörser Karl) (600 мм), а також було, вперше в історії, використано надважку 800 мм гармату «Дора»[5]. Гармата вступила в дію на початку червня і випустила, в цілому, близько п'ятдесяти 7-тонних снарядів, у тому числі і по батареї ББ-30.
Крім цього, Севастополь піддавався масованим ударам з повітря: в ході червневого наступу на місто і його околиці було скинуто близько 2,5 тис. тонн фугасних бомб.[6]
26 червня війська противника прорвалися всередину батареї і взяли у полон артилеристів, які залишилися в живих. Командир батареї Александер з кількома матросами вирвався із бетонного блоку через водостік до річки Бельбек. Група спробувала прорватися до партизанів, однак наступного дня, в районі села Дуванкой (нині Верхньосадове) була виявлена і полонена противником. Александера відправили у в'язницю в місто Сімферополь, де згодом він був розстріляний.
Пам'ять
Увічнений в Севастополі (на Північній стороні Севастополя є вулиця імені Георгія Александера), район селища Любимівка, братська могила 30-ї батареї.
У 2010 р. історія Г. А. Александера була відтворена в художньо-документальному фільмі «Севастополь» з 13-серійного циклу «Міста-Герої» (Білорусь, телекомпанія «ОНТ»).
Сім'я
Дружина Георгія Александера, Полякова Олександра Олексіївна, його донька Тетяна та син Микола жили в Москві. Діти закінчили МВТУ імені М. Баумана, обоє кандидати технічних наук, мають наукові роботи.
Бойові операції Люфтваффе = Rise and Fall of the German Air Force: 1933-1945. — М. : Яуза-Пресс, 2009. — 656 с. — 5000 прим. — ISBN 978-5-9955-0028-5.(рос.)
