У вузькому значенні академічна культура позначає лише «відносини, цінності та поведінку людей, котрі працюють або навчаються в університетах, наприклад, викладачів, дослідників та студентів»[9].
У 19-20 століттях академічні спільноти розділилися на два основні типи: вищі навчальні заклади і приватні чи державні дослідницькі інституції. Останні можуть не ставити перед собою освітніх задач. На заході академічна культура загалом передбачає цілісність цих двох типів, тож вищі навчальні заклади включають у себе дослідницькі підрозділи, а дослідницькі інституції тісно пов'язані з освітніми установами. На пострадянському просторі, зокрема в Україні, ці два типи лишаються розділеними і спроби їх поєднати, зокрема через створення українських дослідницьких університетів, досі завершувалися невдало. Єдиний зв'язок полягає в тому, що співробітники дослідницьких інституцій (академії наук та науково-дослідних інститутів) зазвичай також викладають у вищих навчальних закладах, а викладачі університетів формально зобов'язані проводити власні наукові дослідження.
Особливості
Одним із визначень академічної культури є «сукупність способів і методів діяльності сучасної академічної спільноти (в українському контексті передовсім університетської), її системно інтегрована якість, що відбиває досягнутий рівень розвитку»[12]. Тобто академічна культура розглядається як сукупність певних соціальних норм і цінностей, які формувалися окремо в кожній країні і притаманні конкретній соціальній системі. Сюди також включаються цінності, явища, процеси та відносини, що помітно відрізняють науково-педагогічних працівників, студентів та адміністративний персонал вищих навчальних закладів, а також вчених і дослідників, які працюють у наукових та дослідних інституціях, від інших спільнот та соціальних груп суспільства. Академічна культура є результатом соціальної взаємодії та історичного розвитку суспільства.
Місце в культурі
У людській культурі в цілому, академічна культура виступає як тип духовної культури, яка, у свою чергу, включає всі види, форми і рівні суспільної свідомості, освіту і виховання, установи культури. На відміну від інших соціальних чи професійних груп, учасники академічної спільноти не лише задовольняють свої потреби завдяки духовній культурі, а й власною діяльністю збагачують її. Академічна культура характеризується певною самостійністю, однак її не можна розглядати у повному відриві від соціального життя сфери вищої освіти та дослідницьких інституцій. У сучасному світі навіть незалежні дослідники, науковці та викладачі на певному етапі були тісно пов'язані з тією чи іншою навчальною або дослідницькою установою, і не поривають цих зв'язків повністю.
В академічній культурі нерідко трапляються невідповідності та викривлення, обумовлені наявністю ідеології, що вибірково оцінює актуальні економічні, соціальні і політичні проблеми.
Складові
Основними елементами академічної культури виступають знання і переконання, якими керуються члени академічної спільноти у своїй повсякденній діяльності і які визначають їхнє духовне становище[12]. Це передбачає нероздільність інтелектуально-раціонального, чуттєво-емоційного і вольового компонентів. Переконання охоплюють всю структуру певних відомостей про явища суспільного життя, зміст і значення норм, принципів поведінки, що випливають зі знань.
Академічна культура включає в себе три види елементів:
Поняття (концепти), які містяться головним чином в мові і допомагають членам академічної спільноти організовувати та впорядковувати свій досвід;
Відносини, тобто уявлення про взаємозв’язок певних явищ, предметів та процесів, що характеризується своїми поглядами на взаємини між поняттями як реального світу, так і світу трансцендентного, тобто недоступного безпосередньому людському досвіду;
Цінності, тобто переконання, що лежать в основі моральних доктрин і поділяються всіма, щодо цілей, до яких слід прагнути членам академічної спільноти.
Варіації
Характеристики академічної культури та академічної спільноти можуть варіююватися у різних інституціях залежно від того, яка саме школа філософії науки лежить в основі конкретної організації. Наприклад, радикальний сцієнтизм прагне вивести за межі академічної культури всі знання, які не стосуються точних і природничих наук. Натомість антисцієнтизм наполягає на обов'язковому включення до сфери науки гуманітарних наук і знань (філософія, мистецтво, теологія), які не мають такого строго наукового методу, як точні і природничі, але пояснюють сфери, які недоступні чи нецікаві останнім, і, при цьому, є добросовісними дослідженнями, а не псевдонаукою. Існує також багато проміжних підходів (наприклад, коли філософія включається, але деякі її розділи, як-от метафізика чи естетика, виключаються).
Функції
Лекція в сучасному університеті.
Академічна культура може виконувати низку функцій і мати відповідні цілі. М. М. Закович[13] виділяє наступні функції академічної культури:
Пізнавальну, що виражається у фіксації результатів пізнання навколишнього світу, наукового, ціннісного та художнього його відображення і передбачає різні форми пізнавальної діяльності;
Інформативну, що уможливлює розуміння сутності академічна культури (пряме і непряме спілкування, засвоєння культурної спадщини, розвиток членів спільноти, їхнє інтелектуальне та духовне збагачення);
Світоглядну, що забезпечує єдність пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових елементів свідомості в соціокультурному вимірі;
Таким чином академічна культура впливає на соціальне життя університетської та дослідницької спільнот, їхні ціннісні основи, стиль роботи, зразки поведінки тощо. Академічна культура включає усвідомлення кожним членом університетської та дослідницької спільноти — викладачем, студентом, дослідником, адміністративним працівником — свого місця і обов'язків у загальному функціонуванні закладу; цінності і норми поведінки; звичаї та ділову практику; правила корпоративної культури; трудову і ділову етику[14].
Соціологічний аспект
Урочисте академічне вбрання.
З позицій соціології в академічній культурі можна виокремити три її основні сфери[14]:
ставлення індивіда до навколишнього природного і соціального середовища, гармонія взаємозв’язків з природою;
ставлення однієї людини до іншої, ступінь усвідомлення взаємозв’язків, культурний клімат у вищому навчальному закладі чи дослідницькій інституції;
ставлення кожного індивіда самого до себе, самопізнання, самовиховання і саморозвиток.
Одним із текстів, що відображає традиційні академічні цінності, є середньовічний студентський гімн «Гаудеамус», який нині часто виконується під час церемонії посвяти студентів вищих навчальних закладів:
Хай живе Академія!
Хай живуть професори!
Хай живе кожен зокрема!
Хай живуть всі разом!
Хай завжди вони процвітають!
Хай живе і республіка,
І хто нею править.
Хай живе наша община,
Милість меценатів,
Які нами тут опікуються.
Хай згине печаль,
Хай згине туга!
Хай згине диявол,
Всякий ворог студентів,
А також насмішники!
Barnett, R. The Idea of Higher Education. — Buckingham: Open University Press, 1997. — 240 p.
Becher, Tony. Academic Tribes and Territories: Intellectual Enquiry and the Cultures of Disciplines / 2nd edition. — Open University Press, 2001.
Brick, Jean. Academic Culture: A Student's Guide to Studying at University. — Macmillan Education Australia, 2009.
Mattingly, Paul H. American Academic Cultures: A History of Higher Education. — University of Chicago Press, 2017.
Rhode, Deborah L. In Pursuit of Knowledge: Scholars, Status, and Academic Culture. — Stanford University Press, 2006.
Гумбольдт В. фон. О внутренней и внешней организации высших научных учреждений в Берлине // Университетская идея в Российской империи XVIII – начала ХХ века: антология. — М., 2011. — 527 c.
Захаров И. В., Ляхович Е. С. Миссия университета в европейской культуре. — М., 1994. — 239 c.
Ортега-и-Гассет Х. Миссия университета / пер. с исп. М. Н. Голубевой, А. М. Корбута. — М., 2010. — 144 c.
Вебер А. Университет и историческая ситуация // Вебер А. Избранное: кризис европейской культуры. — СПб., 1999. — 565 c.
Ясперс, Карл. Идея университета. — Минск: БГУ, 2006. — 159 c.
Закович, М.М. Українська та зарубіжна культура. – К.: Знання, 2000.
Пелікан, Ярослав. Ідея Університету. — К.: Дух і Літера, 2009. — 360 с.
Хоружий, Г. Ф. Академічна культура: цінності та принципи вищої освіти / Г.Ф. Хоружий. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2012. — 320 с. — ISBN 978-966-10-2347-4
