Автомобільна промисловість Індії є однією з найбільших в світі та однією з найбільш швидкозростаючих у світі. За виробництвом легкових та комерційних автомобілів Індія була шостим за величиною в світі виробником. Станом на 2016 рік Індія витіснила Південну Корею і стала п'ятим за величиною в світі виробником.[1] Станом на 2019 рік Індія є четвертим за величиною автомобільним ринком у світі, перевершивши Німеччину за рівнем продажів.[2]
Автомобільна промисловість становить 7,1% від валового внутрішнього продукту країни (ВВП).
Загальний сегмент пасажирських автомобілів складає 13 відсотків ринку.
Індія також є помітним експортером авто і має сильні очікування зростання експорту на найближче майбутнє. У 2014—2015 фінансових роках, експорт автомобілів виріс на 15 % порівняно з минулим роком. Крім того, деякі ініціативи уряду Індії і великих автомобільних гравців на індійському ринку, як очікується, мають зробити Індію лідером на ринку двоколісних (2W) і чотириколісних (4W) транспортних засобів в світі до 2020 року.[3]
Історія
Зародження (1940—1960-ті роки)
У 1897 році, перший автомобіль побіг по індійській дорозі. Протягом 1930-х років, автомобілі тільки імпортувались і в невеликих кількостях.
Після отримання незалежності в 1947 році, уряд Індії та приватний сектор почали зусилля зі створення автомобільних компонентів виробничої промисловості на постачання для автомобільної промисловості.
У 1953 році була запущена програма імпортозаміщення, а імпорт повністю складених автомобілів почав бути обмеженим.
У 1952 році уряд призначив першу Тарифну комісію, однією з цілей якої було вийти з техніко-економічного плану по коренізації індійської автомобільної промисловості. У 1954 році після імплементації Тарифної комісії, General Motors, Ford і Rootes Group, які мали тільки складальні заводи в Мумбаї, вирішили покинути ринок Індії.
Три виробники легкових авто:
Hindustan Motors, Калькутта — технічне співробітництво з Morris Motors для виробництва моделі Morris Oxford, яка пізніше стали іменуватись Hindustan Ambassador.
Зростання було відносно повільним в 1950-ті і 1960-ті роки.
Початок 1970-х років мав певний потенціал зростання, і більшість ліцензійних угод про співробітництво закінчилися, але з можливістю продовження виробництва під новим брендом. Автомобілі все ще призначались для еліти, а джипи в значній мірі використовувались урядовими організаціями та в сільській місцевості. У сегментах комерційних автомобілів до кінця десятиліття були впроваджені деякі розробки для покращення вантажних переміщень. Сегмент двоколісних транспортних засобів залишився незмінним, за винятком збільшення продажів у містах серед середнього класу. Але більший показник був цільовим для сільськогосподарських тракторів, оскільки Індія почала нову "зелену революцію".
Але після 1970 року, з обмеженнями на імпорт автотранспортних засобів, автомобільна промисловість почала рости; проте зростання в основному було обумовлено тракторами, комерційними автомобілями та скутерами. Автомобілі все ще залишалися великим предметом розкоші. У 1970-х років контроль цін було остаточно знято, включивши конкурентоспроможний елемент на автомобільний ринок. Проте до 1980-х років на автомобільному ринку домінували Hindustan і Premier, які продавали автомобілі, які продавалися заздалегідь, у досить обмежених кількостях. Протягом вісімдесятих років на ринок почали надходити кілька конкурентів.
Наприкінці 1970-х і початку 1980-х років не було нових моделей, а країна продовжувала випускати автомобілі старих конструкцій. Це змусило уряд заохотити і дозволити виробникам вступити в боротьбу.
Сучасний стан (1990—2010-ті роки)
Зрештою, міжнародним автовиробникам, таким як, Suzuki і Toyota з Японії та Hyundai з Південної Кореї, було дозволено інвестувати в індійський ринок, сприяючи створенню автомобільної промисловості в Індії. Maruti Suzuki був першим, і найуспішнішим з них і почасти результатом урядової політики щодо сприяння автомобільній промисловості, починаючи з 1980-х років. Коли Індія почала лібералізувати автомобільний ринок в 1991 році, ряд зарубіжних фірм також ініціювали створення спільних підприємств з існуючими індійськими компаніями. Різноманітність варіантів, доступних для споживача почали розмножуватися в 1990-х роках, тоді як до того, зазвичай був тільки один з варіантів в кожному ціновому класі. До 2000 року було зареєстровано 12 великих автомобільних компаній на індійському ринку, більшість з них є відгалуженнями глобальних компаній.
Audi, BMW, Chevrolet (General Motors), Datsun, Fiat, Ford, Honda, Hyundai, Isuzu, Jaguar, Jeep, Land Rover, Mercedes-Benz, MINI, Mitsubishi, Nissan, Renault, Skoda, Suzuki, Toyota та Volkswagen є іноземними автомобільними компаніями, які виробляють і продають свою продукцію в Індії.
Компанія Opel India Private Limited була присутня в Індії до 2006 року. Починаючи з 2013 року, Opel лише надає запасні частини та послуги з обслуговування автомобілів існуючим власникам автомобілів Opel.
↑Automobile, Industry. Automotive industry in India. www.ibef.org. Indian Brand Equity Foundation. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Archived copy. Архів оригіналу за 8 October 2009. Процитовано 19 жовтня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)[недоступне посилання з 01.04.2016]