Абхазька православна церкваПіцундський католикосатрос. Абхазская Православная церковьПицундский католикосат
Абха́зька правосла́вна це́рква (рос. Абхазская Православная церковь) або Піцу́ндський католикоса́т (рос. Пицундский католикосат) — нечисельна східно-православна церква в Абхазькій Автономній Республіці Сакартвело, яка не визнається іншими східно-православними церквами як помісна автокефальна церква, включаючи Московський патріархат, де-юре визнається юрисдикція Піцундської і Сухумо-Абхазької єпархії Грузинської апостольської автокефальної православної церкви.[3][4] Де-факто, православні клірики в Абхазії з початку 2000-х років підпорядковуються Майкопській єпархії Московського патріархату. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, новомосковський ізвод церковнослов'янської, абхазьку і грузинську мови, юліанський календар, вона є частиною Східного християнства.
Її історичне існування, як автономної заперечується Грузинським патріархатом.[5] У Церкві Грузії посилаються на історичні свідчення, які доводять, що Абхазія є частиною Грузинської апостольської автокефальної православної церкви з VII століття, і що в митрополії Абхазії завжди були грузинські ієрархи і вона була під юрисдикцією Церкви Грузії, як її постійна частина.[6]
Церква не отримала визнання з боку помісних східних православних церков; з травня 2011 року існує розкол всередині неї, який був учинений при діяльній участі ієромонахів Дорофея (Дбара) і Андрія (Ампара), за що вони і були заборонені в священнослужінні.[7] Московські історики вважають, що Православна церква Абхазії історично[8] існувала як автономна одиниця. Наразі Московський патріархат шантажує Церкву Грузії визнанням Піцундського католикосату, якщо вона вступить у євхаристійне спілкування та визнає автокефалію Православної церкви України. У Грузинській церкві є побоювання, що в разі підтримки автокефалії Церкви України Московський патріархат може офіційно відібрати з її підпорядкування території сепаратистських регіонів Абхазії і Південної Осетії. Наразі вони непідконтрольні Грузинському патріархату фактично, але Церква Росії формально визнає ці регіони канонічною територією Грузинської церкви.[9]
Після того як митрополит Данило (Датуашвілі), єпископ Грузинської церкви, внаслідок ураження Грузії в грузино-абхазькому конфлікті, в 1993 році покинув Сухумського єпархію, протоієрей Вісаріон Апліа вступив на посаду настоятеля Сухумського катедрального собору, прийнявши на себе посаду тимчасово керуючого єпархією, а також спробував налагодити відносини з Московським патрірархатом в зв'язку з чим кілька разів неофіційно зустрічався з Патріархом Алексієм II.[10][11] Також неофіційно зустрічався з Католикосом Грузії Ілією II.[12]
У 1998 році була створена Єпархіальна рада Сухумо-Абхазької єпархії. На першому засіданні Ради в тому ж році, був прийнятий Статут Єпархії та обрано керуючий єпархіальним Радою Сухумо-Абхазької єпархії священик Вісаріон Апліа.[13] Молоді абхази, послані Вісаріоном на навчання в семінарії РПЦ, поверталися в єпархію з 1998 року.[14]
У 1999 році настоятелем Новоатоського монастиря став випускник Московської іконописної школи — ієромонах Андрій (Ампаро).
У травні 2005 року в адигейськіЙ столиці Майкопі, за посередництва єпископа Майкопського Пантелеймона (Кутового), відбулися переговори протоієрея Вісаріона і духовенства монастирів на Новому Атосі і в Команах. У результаті було прийнято рішення про спільне управління єпархією. Ієрей Вісаріон і ієромонах Андрій були оголошені рівними співголовами єпархіальної ради, а остаточне вирішення проблем планувалося вирішити на церковному соборі.
Через розбіжності з ієреєм Вісаріоном в січні 2007 року ієромонаху Дорофею (Дбар) довелося вирушити на навчання в Фессалонікійський університет, залишивши настоятельство в монастирі свт. Івана Золотоуста в Команах і ректорство в Новоатоському училищі. При подальшому настоятелю, призначеному ієреєм Вісаріоном, ієромонаха Григорія (Хоркін) монастир прийшов в запустіння, в 2007 році закрилося Новоатоське Духовне училище і регентська школа. Щоб уникнути подальших конфронтацій, ієромонах Андрій (Ампаро) відмовився від посади співголови ради. У березні 2007 року був прийнятий новий статут єпархії.
У липні 2009 року на засіданні Єпархіальних зборів за пропозицією о. Вісаріона Апліа секретарем Сухумо-Абхазької єпархії обраний ієромонах Андрій (Ампаро).
З 12 серпня 2008 року, після встановлення абхазького управління в верхів'ях Кодорі, під керуванням Абхазької єпархії виявився сванський монастир Святого Георгія в селі Ажара.
15 вересня 2009 року на позачерговому Єпархіальних зборах всього духовенства Абхазії були прийняті наступні рішення:[15]
Після цього звернення протоієрей Микола Балашов, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату повідомив, що «Рішення про зміну статусу Православної церкви в тому чи іншому регіоні ніколи не приймаються в односторонньому порядку, так само як і питання про зміну канонічних церковних кордонів. Це питання для діалогу між помісними церквами. Між Московською та Грузинської церквами такий дружній і братній діалог ведеться, і ми сподіваємося спільними зусиллями досягти вирішення питання». Католикос-Патріарх всієї Грузії Ілія ІІ заявив, що «дана заява ми не повинні сприймати всерйоз, так як ні в кого немає права оголошувати незалежність від рідної Церкви».[16]
24 жовтня 2009 голова ВЗЦЗ МП архієпископ Іларіон (Алфєєв), підтвердивши позицію Московського Патріархату про непорушність кордонів юрисдикції Грузинської Церкви, підкреслив, що, на його думку, в Абхазії немає розколу:
На виконання Постанови Єпархіального Зборів Піцундської і Сухумської єпархій Абхазької православної церкви, 4 листопада 2009 року клірики і миряни Абхазії звернулися до предстоятелів Помісних Православних Церков з «проханням про допомогу в богоугодних і благочестивому діянні, канонічному відновленні і відродження Абхазької православної церкви». Перше послання було адресовано блаженнійшого Ілії II, предстоятелю Грузинської православної церкви, друге, Кирилу, патріарху Московському і всієї Росії.[18]
У зв'язку рішенням Священного Синоду Грузинської православної церкви від 21 грудня 2010 року про внесення в титул грузинського Патріарха згадки Абхазії, духовенство Абхазької православної церкви звернулося до ієрархів Церкви Грузії з братнім посланням.[19]
У квітні 2011 року було повідомлено, що в зв'язку з неодноразовими зверненнями ієрея Вісаріона Апліа, Патріарх Московський і всієї Росії Кирил направив в Новоатоський монастир нового настоятеля ігумена Єфрема (Виноградова).[20] Призначення останнього — замість ієромонаха Андрія (Ампаро) — викликало хвилю обурень та гостру реакцію серед братії монастиря і низки інших членів Абхазької церкви.[21][22]
15 травня 2011 року на церковно-народному зібранні в Новоатоського монастирі, на якому були присутні 1116 кліриків і мирян, а також представники парламенту та громадських організацій Абхазії, інших релігійних конфесій був «створено Раду Абхазької митрополії. Рада є діючим органом управління Священної митрополії Абхазії з катедрою в Новому Атосі, до вирішення канонічного статусу Православної церкви в Абхазії і освіти повноцінних інститутів керівництва партії». Головою Ради Абхазької митрополії і кандидатом в єпископи митрополії був обраний архимандрит Дорофей (Дбар). Священна митрополія Абхазії зареєстрована в Міністерстві юстиції республіки.[23]
У грудні 2011 року в зв'язку з приватним візитом[24] в Сухумі ієрарха Церкви Греції єпископа Хрістіанупольского Прокопія (Петрідіса), Грузинська православна церква направила главі Церкви Греції ноту протесту, вказуючи на відсутність дозволу на даний візит з боку Грузинського патріархату.[25]
9 січня 2012 року, члени Священної митрополії Абхазії були прийняті Вселенським патріархом Вартоломієм І, членом Священного Синоду Вселенського патріархату Константинополя і головою Міжправославної комісії митрополитом Пергамським Іваном (Зізіуласом) і архиграматевсом (старшим секретарем) патріархату, архимандритом Вартоломієм (Самарасом), який пообіцяв абхазьким клірикам свою підтримку у вирішенні питання про канонічний статус митрополії Абхазії. Представник Московського патріархату протоієрей Микола Балашов скептично[26] прокоментував інформацію про можливі контакти Вселенського патріархату Константинополя з забороненими кліриками Майкопської єпархії архимандритом Дорофєєв (Дбар) і ієромонахом Андрієм (Ампаро),[27] а Грузинський патріархат пообіцяв зробити офіційне повідомлення лише після повторного огляду інформації.[28]
31 січня в конференц-залі Абіга ім. Д. І. Гуліа пройшов круглий стіл, присвячений проблемам абхазького церковного питання. За підсумками засідання було створено оргкомітет з проведення Народних зборів (сходу) на площі Свободи в м Сухумі.[29]
3 лютого 2012 року на площі Свободи м Сухумі пройшло санкціоноване владою Народні збори (сход) з питання вирішення абхазького церковного питання. На сході взяли участь представники державних і громадських організацій, інтелігенції, мешканці міст і сіл країни. Схід прийняв Звернення до президента і парламенту РА, Московському патріарху Кирилу і Вселенському патріарху Вартоломію I.[30]
22 жовтня 2018 року Церковна Рада Абхазької православної церкви виступив із заявою, що засуджує дії Вселенського патріархату Константинополя в Україні. Церковна Рада підтримала позицію Московського патріархату і закликала «не вступати в молитовне і євхаристійне спілкування з тими, хто розділяє і намагається панувати, зневажаючи церковні канони і правила».[31]
Тимчасове управління Абхазької церквою здійснює ієрей Вісаріон Апліа.[32] На даний момент Абхазька церква розколота.
Кількість парафій на 2006 рік — 10, монастирів — 1[33] (свт. Івана Золотоустого в с. Коман на місці поховання святителя, в 15 км на північ від Сухумі). Пізніше число збільшилося: монастирів 2, парафій 15, загальне число церков — 144.[34]
Після війни 1992-1993 в Абхазії залишилося всього 4 священика: 3 росіян: протоієрей Петро Самсонов (настоятель Успенського собору в Лихни), ієромонах Павло Харченко та ігумен Віталій Голуб, і один абхаз — Вісаріон Апліа.
На 2011 рік в клірі Абхазької православної церкви перебуває близько 9 священнослужителів, з них 4 ченців.[35]
Богослужіння відбуваються на церковнослов'янською мовою, в деяких храмах окремі вигуки, Символ віри і Отче наш можуть потім повторюватися абхазькою. У Гальському районі діє прихід в храмі вмч. Георгія Побідоносця. Настоятель ієрей Матвій Тужба здійснює богослужіння на церковнослов'янською, абхазькою і грузинською мовами.
10 лютого 2011 рішенням так званого Уряду Абхазії в безоплатне і безстрокове користування Абхазької православної церкви було передано 38 храмів з числа об'єктів історико-культурної спадщини Абхазії, в результаті чого Абхазька православна церква стала найбільшим землекористувачем Абхазії.[36][37][38]
У лютому 2014 року в Сухумі відкрито духовне училище імені Святого Івана Золотоустого.[39]