ісп. Jerónimo Sánchez de Carranza
Дóн Херóнімо Сáнчес де Каррáнза (ісп. Jerónimo Sánchez de Carranza), Ієронімо де Каранза (порт. Hieronimo de Carança; (1539 (?), Севілья, Королівство Севілья[en], Королівство Кастилія і Леон — 1600 (?) / 1608 (?)) — севільський дворянин, гуманіст, вчений, фехтувальник, творець іспанської школи фехтування — дестрези. Автор трактату з фехтування «Філософія зброї» («De la Filosofía de las Armas y de su Destreza y la Aggression y Defensa Cristiana») (1569, вид. в 1582). Карранза створив ідеал поета і воїна, що стало головним життєвим орієнтиром дворянина[1].
Його роботи з фехтування поклали початок бойового стилю в Іспанії, який проіснував майже 300 років.
Ієронімо де Карранза, як основоположника Дестрези, ще називають «першопрохідцем науки поводження зі зброєю». Його працю продовжили його послідовники: учень дон Луїс Пачеко де Нарваес і голландець, майстер фехтування Жерар Тібо. Саме вони вклали в систему бою філософський, інтелектуальний і моральний ідеали, продовжили розвивати Школу іспанського фехтування[2].
Ідальго Ієронімj Санчес де Карранза народився у Севільї близько 1539 року[1]. Освіту здобув в університетах Севільї і Саламанки[1].
На початку 1560-х років прибув в місто Санлукар-де-Баррамеда де вступив на службу до Алонсо Переса де Гусмана і де Суніга-Сотомайор, 7-го герцога Медіна-Сидонія. Разом з герцогом брав участь у вторгненні в Алгарве, — частині військової кампанії, яка в кінцевому підсумку привела Філіпа II Іспанського на португальський трон. За свої заслуги перед іспанською короною Карранза став лицарем, а потім був призначений командором Ордена образу Христового[1].
У цей період життя Дон де Карранза пише свій знаменитий трактат «Філософія зброї».
У 1584 році переїхав до Мадрида, де працював суддею. П'ять років по тому він був призначений губернатором провінції Гондурасу[es]. У Гондурасі мав протистояння зі скарбником Грегоріо Сантьяго і Гаспаром де Андраде, єпископом Комаягуа, яких згодом звинуватив у корупції. У 1595 році здобув перемогу над угрупованням французьких каперів, що висадилися біля Пуерто-Кабальос. Після закінчення терміну губернаторства в 1596 році, переїхав до міста Сантьяго-де-Гватемала, де зайняв вакантне місце правознавця[1].
Помер ймовірно в Гватемалі близько 1608[1].
Санлукар з Каталіною Перес де Агілар нажив кілька дітей, але ніколи не одружувався. Двоє з його синів разом з ним виїхали в Гондурас: старший син Хіль Санчес де Карранза (помер повертаючись з Філіппін у 1606 році) і Херонімо Санчо де Карранза[1].
Ієронімо де Карранза написав свій трактат «Філософія зброї» під час служби при дворі герцога Медіна-Сидонія. Єдина публікація книги відбулася в 1582 року в Санлукар-де-Баррамеда, де і знаходився двір герцогів Медіна-Сидонія. «Філософія зброї» являє собою гуманістичний діалог, присвячений викладу нового мистецтва фехтування. У творі «Філософія зброї і мистецтво володіння нею» він описує нову систему фехтування з ухилом у філософію (трактат написаний з посиланнями на Платона, Аристотеля, Серхіо Люль, Фічіно і ін.). У своєму трактаті Карранза також торкнувся медицини, математики, геометрії, етики, створив унікальну в європейській історії бойових мистецтв концепцію "філософії бою" ісп. esgrima filosófica, або "бойової філософії"[3].
Діалоги наслідують Платона і його ренесансних послідовників, в тому числі Кастільйоне, у нього була запозичена і сама кількість діалогів. У трактаті чотири діалоги, де ведуться бесіди про справжнє мистецтво фехтування. Під вигаданими іменами співрозмовників ховаються сам Карранза, поет Фернандо де Еррера, гуманіст Хуан де Маль Лара і лікар Педро де Перамато (їх імена назвав в своєму викладі науки Карранзи його учень і послідовник Дон Луїс Пачеко де Нарваес, 1600)[4].
У трактаті «Філософія зброї» простежується синтез "letras" і "armas", також, як і в трактатах його послідовників і учнів Пачеко де Нарваеза. Цей синтез двох складових підкреслює, що обрана форма написання — стійкий літературний жанр - гуманістичний діалог, в якому поступово описується наука істинного мистецтва фехтування.
Карранза визначає свою мету таким виразом в Пролозі своєї праці[5][6]:
— Ієронімо Санчес де Карранза, «Філософія зброї»
Ієронімо де Карранза вкладає в формування ідеалу воїна, майстра певний середньовічний сенс. «Hombre de letras» - "вчений", "знавець", "начитана людина", здатна застосовувати науку, описати свою сферу знань за допомогою великого наукового та інтелектуального апарату, порівняти цю сферу з іншими науками і літературно оформити її в цікаву форму. Це, безсумнівно, відповідає гуманістичним цілям епохи та прагненню Карранзи і його читачів побудувати філософію і науку нової системи фехтування[4].
Як згадує майстер іспанської школи фехтування, послідовник Пачеко де Нарваеса, Д. Гомес Аріас Поррес в своєму трактаті «Резюме Справжньої Дестрези з управління мечем»:
— «Резюме Справжньої Дестрези з управління мечем»