У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Ілана.
Ілана Гур (івр.אילנה גור10 липня1936, Тверія) — ізраїльська скульпторка та дизайнерка, авторка робіт включають скульптуру, меблі, освітлювальні прилади, різні вироби та інструменти, ювелірні вироби та модні аксесуари. Ілана Гур працює з металом (чавун, бронза), деревом, шкірою, тканиною, пластмасою та склом, а також виготовляє коштовності із золота, срібла та шкіри.
Життєпис
Ілана Гур народилася 1936 року в Тиверіаді, в родині лікаря Рахелі Єгудіт Сапір-Вільчик та Андре Вільчіка, який перебрався з Угорщини (згодом замість угорського прізвища взяв аналогічне за змістом івритське — «Гур»). Її мати керувала гінекологічним відділенням у лікарні імені Швейцера. Її дід, лікар Йосип Беркович Сапір, керував пологовим відділенням у лікарні Бікур Холім в Єрусалимі. Брат Ілани — професор Дані Гур був кардіохірургом, який зробив першу операцію з пересадки серця в Ізраїлі[1].
У 1956 році, у 20-річному віці Ілана переїхала до США і незабаром стала відомою завдяки виготовленню чоловічих ременів з оригінальними пряжками. У США вийшла заміж і народила двох синів. Нині вона живе поперемінно у Нью-Йорку та Яффо.
Перша виставка Ілани Гур відбулася у 1972 році в Каліфорнійському музеї науки та промисловості у Лос-Анджелесі. Вона також виставляла свої роботи у багатьох музеях світу, у тому числі в Ізраїлі. Так, виставки Ілани Гур відбулися в Тель-Авівському музеї мистецтв, Музеї Сучасного Мистецтва в Гельсінкі, Музеї баварського мистецтва в Мюнхені, Музеї мистецтва XX століття, у Відні, в Національному музеї єврейської історії у Філадельфії та багатьох інших.
Однією з вершин у творчості Ілани Гур було нагородження її в 1986 році престижною премією в галузі дизайну.
Її скульптури встановлені у багатьох місцях Ізраїлю. Наприклад, статуя «Ніколи більше» представлена в музеї Яд Вашем в Єрусалимі, скульптура «Орел» встановлена в марині (пристані для яхт) у Герцлії-Пітуах, а скульптура «Жінка на вітрі», встановлена в парку Чарльза Клора на набережній Тель-Авіва.
За словами мистецтвознавця Людмили Гончарської, «скульптури її — від мініатюрних статуеток до моделей вагомих достоїнств — вигадливі та агресивні (особливо чернушно — казкові бронзові птахи). <…> Щоб піддатися чарівності її робіт, комусь знадобиться кілька спроб. Інші сприймають їх з першого разу, примудряючись розглянути за навмисною грубістю металу тендітну, беззахисну м'якість душі, що плавиться»[2].
Музей Ілани Гур
Музей Ілани Гур
У 1995 році Ілана Гур відкрила для широкої публіки свій приватний будинок у Старому Яффо, перетворивши його на музей. У музеї Ілани Гур представлені твори скульптури, живопис та дизайн самої засновниці, а також колекція творів мистецтва, що збиралася протягом більш ніж сорока років .
Музей розташований у будівлі старого хана (караван-сараю). Експонати розміщено на трьох поверхах. У колекції музею міститься понад чотириста творів ізраїльського та міжнародного мистецтва (у тому числі роботи молодих ізраїльських художників), а також етнографічна колекція, зібрана художницею під час подорожей до Ізраїлю та за його межами. Хоча колекція є еклектичною, проте кожне приміщення в музеї має свій характер. Оригінальність музею обумовлена зв'язками (часто несподіваними) як на тематичному, так і візуальному рівні. Предмети однієї колекції та різні колекції ведуть між собою діалог, що створює незвичайне враження.
Виставки
Персональні виставки
1972 — «Люди Ілани», Каліфорнійський Музей науки і промисловості в Лос-Анджелесі.
1976 — «Другі люди Ілани», Каліфорнійський Музей науки і промисловості в Лос-Анджелесі.
1976 — художня галерея «Торель», Тель-Авів
1978 — Галерея Каті Граноф, Париж.
1978 — Галерея «Спектра», Відень.
1979 — Галерея Даніель Бен-Торан, Базель.
1979 — художня галерея «Торель», Тель-Авів
1979 — Галерея «Horace Richter», Яффо.
1981 — Художня галерея в місті Влардінген, Нідерланди.
