PROFILBARU.COM

Іваницька Марфа Кирилівна
Іваницька Марфа Кирилівна
Народилася	1865; с. Обтове, Російська імперія; (нині Конотопський район, Сумська область)
Померла	1954; с. Обтове, СРСР; (нині Кролевецький район, Сумська область)
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	українка
Діяльність	учитель
Відома завдяки	педагог
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іваницька.

Марфа Кирилівна Іваницька (1865, с. Обтове (нині Конотопського району, Сумської області) — 1954, там само) — український педагог, вихователька трьох поколінь, яка близько 67 років свого життя присвятила навчанню дітей села Обтове Кролевецького району. Кавалер ордена Леніна (1952). Заслужений вчитель Української РСР (1952).

Біографія

Марфа Кирилівна народилася в 1865 році. В 1884 році закінчила Чернігівське єпархіальне жіноче училище. У 1884—1950 роки працювала вчителем в школі с. Обтове. За все своє життя тільки три рази виїздила далеко з Обтова — двічі до Москви, провідувала брата і одного разу до Криму; загалом ці поїздки зайняли два з половиною місяці. Померла Марфа Кирилівна у 1954 році у віці 89 років

Досягнення

У 1884 році земство будує і відкриває земську однокласну школу. Першою вчителькою цієї школи була Марфа Кирилівна Іваницька. 20 липня 1884 року в с. Обтове біля шкільного будинку зупинилася підвода. Висока дев'ятнадцятирічна сіроока дівчина зіскочила з неї і легко збігла по східцях. Вона вирішила присвятити себе праці народної вчительки. Знала, що саме тут найбільше потрібна буде і стане корисною.

В нелегких умовах довелося їй працювати, але Марфа Кирилівна приклала всі зусилля. Позитивну оцінку роботи учительки дав голова Кролевецької училищної ради В.Рудницький при Кролевецьких земських зборах в своєму черговому звіті 27 вересня 1900 року. «В Обтовском училище успехи превосходны. У учащихся ревностное желание научиться, прекрасное сознательное чтение, бойкое оживленное решение задач. Подробностей говорить и не к чему: учительница Марфа Кириловна Иваницкая — одна из шести истинньых пионеров просвещения. Удостоверяю еще раз, что у нее учащиеся научаются справляться с книгой и могут читать и читают не только для себя, но и для других».

Коли Марфа Кирилівна заходила до хат, на неї з усіх кутків дивилися злидні й неуцтво. Треба було не просто бачити дітей — треба було боротися за кожного хлопчика і дівчинку, щоб вони вчилися навіть тоді, коли не було взуття. І не лише з цим доводилося боротися: власна недосвідченість, страшенна тіснота в кімнаті, де згодом довелося проводити навчання з чотирма класами, доноси священика, незадоволеного з того, що молода вчителька не водила дітей до церкви, і відсутність книжок, і приїзд станового пристава, який поперекидав усі речі в кімнаті Марфи Кирилівни та забрав книжки, написані українською мовою. Всі ці перепони треба було долати.

Марфа Кирилівна організувала недільні читання в своєму селі, допомогла згодом відкрити бібліотеку (першу в Кролевецькому повіті). Вона була вчителем і наставником для 3000 учнів. І це вони звертаються словами: Мов на світанку, в ясному натхненні Найкращі згадавши слова, В небо пустила зграю численну Мудра й дбайлива рука, І про гніздо, де навчились літати, Славу розносять орли, Ось через що і вітають орлята, І линуть до тебе листи.

Нагороди

Самовіддана і бездоганна праця в галузі народної освіти Марфи Кирилівни Іваницької одержала гідну оцінку. У 1948 році їй було присвоєно звання заслуженої вчительки УРСР з врученням ордена Леніна та призначена персональна пенсія.